Усі підприємства Житомирської області мають шанс вийти на європейський ринок, але спершу їм треба добре навчитися працювати на внутрішньому ринку. Саме така думка стала головною тезою інтерв'ю з Аллою Погорецькою - начальником відділу стандартизації та систем управління ДП «Житомирстандартметрологія».
А до цього:
2011-2013рр. Алла Погорецька – заступник директора інституту, директор інституту управління якістю Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ»).
Зараз мова має йти про правильну підготовку виходу на світові ринки. Ця робота має здійснюватися на двох рівнях: державними органами і самими підприємствами. Нагальне завданння держави - гармонізація українських стандартів зі стандартами Євросоюзу, приведення вітчизняних нормативних документів до вимог ЄС.
Підприємства, в свою чергу, мають інтенсивно працювати над впровадженням міжнародних стандартів систем управління. В Європі їх називають системи менеджменту.
Мінімальна вимога - система управління якістю ІSO 9001. Цей стандарт можуть впроваджувати різні підприємства: промислової, харчової продукції та сфери послуг. Для підприємств харчової продукції та пакувальних матеріалів для цих товарів обов'язкою є система управління безпечністю харчових продуків. Ця система націлена на те, щоб визначити небезпеки на шляху харчового продукту «від лану до столу» та впровадити запобіжні заходи, встановити точки контролю. Тобто, цей стандарт спрямований на випередження виникнення ризику, який буде нести небезпеку здоров'ю людині.
Крім того, в ЄС існує стандарт щодо екологічного менеджменту.
Наскільки інтенсивно впроваджуються міжнародні норми систем управління? Чи всі підприємства Житомирщини мають шанс вийти і працювати на перспективних світових ринках, як наприклад, Євросоюзу?
На сьогоднішній день ми сертифікували близько 40 підприємств Житомирської області за системою управління якістю, за системою управління безпечністю харчових продуктів, і одне підприємство - за систмою екологічного керування. Це тільки початок. Власники і керівники компаній починають розуміти потрібність міжнародної сертифікації, в першу чергу, для самих же підприємств, для підняття їхнього іміджу.
Тепер щодо шансів. Шанси є у всіх. Але спочатку підприємства мають навчитись добре працювати на внутрішньому ринку. Сертифікація за міжнародними стандартами - не самоціль. Виробничник має дбати, перш за все, про задоволення попиту вітчизняного споживача.
Практика показує, що сертифікати за міжнародними стандартами отримують підприємства різних галузей промисловості. Це великі і малі компанії, нові фірми, і з великою історією. Приклад останнього - ТОВ «Бердичівський пивоварний завод». Старе підприємство, але воно наполегливо йде до впровадження міжнародних стандартів, модернізується. Заводчани отримали сертифікат ІSO 9001, і зараз вони на стадії закінчення розробки системи безпечності харчових продуктів.
Назвіть інші підприємства, сертифіковані за міжнародними стандартами.
ПАТ «Житомирський маслозавод» - компанія «Рудь». Це підприємство сертифікувало вже три системи: управління якістю (ІSO 9001), управління безпечністю харчових продуктів(ІSO 22000), екологічного керування(ІSO 14001). Молоде підприємство ТОВ «Налтекс» (виробництво печива) сертифіковане за стандартом ІSO 9001. Зараз ця компанія працює над системою безпечності харчових продуктів. Сертифіковані за різними системами ТОВ СП «АТЕМ-ФРАНК» (виробництво опалювальних котлів), ТОВ «Нові ласощі – Житомир» (виробництво кондитерської продукції), ПАТ «Мар'янівський склозавод» (виробництво медичного посуду), Житомирське державне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, ТОВ «Житомир-агробудіндустрія» (виробник залізобетону), НВ ТОВ «Житомирбіопродукт» (виробництво продуктів спеціального дієтичного споживанння) інші.
Крім цього, на Житомирщині працює цілий ряд сучасних підприємств, заснованих іноземним капіталом. Ясно, що вони від самого початку сертифіковані за міжнародними стандартами, бо створювались для роботи переважно на зовнішньому ринку.
Чи зріс інтерес до міжнародної сертифікації за останніх півроку, коли було озвучено декларацю про просування вітчизняних підприємств на ринок Євросоюзу?
Ми помітили зростання розуміння власників та керівників підприємств щодо впровадження сучасних систем менеджменту, особливо системи безпечності харчових продуктів. Поштовхом до цього, можливо, стало прийняття на законодавчому рівні ряду розпоряджень, актів та наказів, які зобов'язують підприємства харчової галузі впроваджувати системи управління, створені на принципах HACCP (англ. Hazard Analysis and Critical Control Point) - системи аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок. Система НАССР є науково обґрунтованою, що дозволяє гарантувати виробництво безпечної продукції шляхом ідентифікації й контролю небезпечних чинників.
З огляду на вказане, на санітарну і ветеринарну службу з 2016 року покладено функції державного контролю за впровадженням принципів НАССР на підприємстві.
Які труднощі існують щодо виходу наших підприємств на світові ринки?
Головне, думаю, недостатньо інформації щодо того, куди краще звертатись відносно отримання міжнародних сертифікатів. Виробничники часто помилково вважають, що для виходу на світові ринки їм потрібно зв'язуватися з якимись міжнародними компаніями, або їх представництвами в Україні. Але це приватні компанії, тому ціни там ніхто не регулює. Ми є державне підприємство, маємо фіксовані розцінки, не можемо заробляти на якійсь хвилі на зразок «Всі в Європу!».
ДП «Житомирстандартметрологія» має солідну базу для випробувань. А це лабораторія (акредитована за міжнародним стандартом ІSO 17025) щодо випробувань промислової і харчової продукції та лабораторія щодо визначення вмісту ГМО.
Інші проблеми: відсутність в держави коштів на гармонізацію стандартів, мовний бар'єр (всі міжнародні стандарти – на мові оригіналу - англійська), плюс наш менталітет. Керівники підприємств мають змінити мислення, мають зрозуміти незворотність процесу євроінтеграії. Тому рано чи пізно прийдеться переходити на міжнародні стандарти, інвестувати в обладнання і персонал, хоч робити це зараз дуже важко.
А ще підприємства мають активізувати роботу щодо пошуку ринків збуту, і не обов'язково в межах Європи. Цілком можливо, що якась продукція з Житомирської області буде краще продаватися, наприклад, в Африці, ніж в Євросоюзі.
