Зазвичай сезон у каменевидобувній та обробній галузі починався в середині січня. Два-три тижні після Нового року було цілком достатньо, аби відпочити та провести профілактику обладнання. Цього року відпочинок триває більше двох місяців. На календарі вже початок березня, але на сьогоднішній день тільки окремі, переважно, великі підприємства далеко не на повну потужність працюють, невеликі ж цехи та кар'єри продовжують перебувати на тривалих «зимових канікулах». І коли вони закінчіться – невідомо.
Весна, а «зимові канікули» продовжуються
Офіційних цифр, які б відображали вказані «канікули» поки не має, тому що статистика звітує щоквартально. Та й навряд чи статистичні органи можуть показати реальну картину в галузі видобування та обробки каменю з огляду на певну специфіку цієї сфери. Тому залишається спиратись на «голос народу».
«Підприємства галузі видобування і обробки каменю становлять вагому частку наших клієнтів. Наскільки активні тепер ці підприємства. Спираюсь тільки на факти. Якщо минулими роками на початку березня у нас був традиційний ажіотаж на отримання дозволів у сфері екологічного законодавства, то в цьому році цілковита тиша: каменеобробні фірми взагалі не звертаються. Причина? Багато підприємств просто не працює. Свою роль могла зіграти заборона контролюючими органами проводити перевірки фірм, результатом чого стало зникнення мотивації робити ці дозволи. Правда певна активність спостерігається з боку великих підприємств – щебеневих заводів. Ці підприємства, в разі необхідності, змушені замовляти дозволи, при цьому, посилаючись на важке фінансове становище, просять знижку. Ми йдемо назустріч, знаходимо якийсь консенсус, надаємо послуги за прийнятною вартістю, але далеко не пропорційною девальвації гривні. Відтак, знецінення національної валюти негативно відбивається на фінансовому результаті нашої діяльності. Були навіть такі випадки, коли за умовами укладеного договору з підприємством, нам перераховувалися кошти через три місяці після підписання акту про виконання робіт. Ми кошти отримали, але за вказаний період гривня «падала», тому вартість тих грошей стала зовсім іншою, ніж якою вона була кілька місяців тому», - розповідає Олександр Медвідь, директор ТОВ «ЕКО-МБ»(м.Житомир), яке працює на ринку екологічних послуг.
Олександр Медвідь
Витоки кризи
Причини кризи, на перший погляд, лежать на поверхні. Падіння ринків тепер, за звичай, пояснюють військовими подіями на сході України та загальною фінансовою кризою. І цього не варто заперечувати. Проте якщо подивитися далі, то можна побачити, що нинішній стан галузі значною мірою обумовлений і тривалою політикою держава.
«Особисто ми роками раніше передбачали нинішній стан галузі. Справа в тому, що українська влада ніколи не звертала увагу на галузь видобування і обробка каменю. А саме ця сфера є вагомим реальним сектором економіки, пов'язаний безпосередньо з матеріальним виробництвом, отриманням прибутку та наповненням бюджету. Не дарма ж цю галузь називають куркою, яка несе золоті яйця. Але для того, щоб такі яйця неслися, державі потрібно було створити цій курці сприятливі умови. На жаль, таких умов не існує. В результаті – видобування і обробка каменю не стали конкурентоспроможним на світовому ринку, за виключенням, хіба що в Росії. Однак, руйнування стосунків з північним сусідом призвело до втрати і цього ринку. Тепер наша галузь у повній невизначеності, на роздоріжжі», - розповідає голова правління ПАТ «Головинський граніт» (смт. Головино Черняхівського району), Заслужений працівник промисловості України Федір Горбань.
Федір Горбань
«Вагомим чинником нинішньої кризи, певно, є і суб'єктивний фактор. Адже за два десятиліття в нас практично не змінилося мислення та принципи організації праці. Каменеобробники були не готові до такого повороту подій. Ніхто не думав раніше про можливу втрату ринку Росії. Мало хто шукав інші ринки. Ми не навчилися активно продавати свою продукцію. Сьогодні пожинаються гіркі плоди такої поведінки», - розмірковує комерційний директор ТОВ «Юніком-Пром» (м.Житомир) Юрій Литвиненко.
Поцікавилися ми і думкою зарубіжних каменеобробників щодо витоків кризи в Україні. Консультант компанії «Abrasivi Adria srl» (Італія) Вадим Вірлан зазначив наступне: «Не рахуючи загальну політичну ситуацію, однією з причин кризи сфери каменю в Україні може бути недостатня диверсифікація. Наприклад, в Італії в період кризи вижили ті компанії, у яких був сильний експорт на різні ринки. З іншого боку, ті компанії, які працювали тільки на внутрішньому ринку або експортували лише в Європу відчули кризу набагато більше».
А як могло бути
Яскравий приклад розумної державної політики та ефективного ведення бізнесу майже два десятиліття демонструє Китай.
«Я декілька разів на рік буваю в Китаї у службових відрядженнях. І щоразу бачу разючі прогресивні зміни. Якщо, приміром, в 2003 р. на якомусь місці було одне підприємство, то в 2007 на його місці може «стояти» вже друге, абсолютно нове, а в 2012 – третє. П'ять-сім років, і підприємства зносяться, а разом з тим зводяться більш прогресивні. Йде невпинний процес оновлення технологій і виробництва, постійне вкладення коштів в головні засоби, на очах розвивається інфраструктура. Пояснення постійного поступу – розумна інвестиційна політика. Візьму тільки один момент – ціна на електроенергію. Так ось, кожному інвестору держава гарантує на 20 років (!) незмінний тариф на електроенергію. Крім того, в КНР існує прогресивна система повернення ПДВ – протягом кількох днів», - розповідає Юрій Литвиненко.
Китайські кар'єри, фото надані Юрієм Литвиненнко
Як наслідок – продуктивність праці в галузі видобування каменю в Китаї більша, ніж в Україні разів у 15. Ті об'єми каменю, які видобуваються в КНР за добу (150 куб.м на одному кар'єрі), в Україні видобуваються за місяць. Технології використовуються такі, яких світ ще не бачив.
«Я був на кар'єрах у Фінляндії, Карелії, проте ніде не бачив ту технологію, що застосовують китайці – дискове видобування. Камінь просто нарізається в тілі кар'єру. Процес видобування з мистецтва перетворюється на технологією. Блоки виходять акуратні, відходи мінімальні», - продовжує Литвиненко.
Організація праці на китайських кар'єрах також в рази вища, ніж в Україні. В результаті – якість китайського робітника значно вища, ніж українського. Китайський робітник байдужий до алкоголю, здатний щоденно працювати по 12 годин і без вихідних. Плата за таку роботу – $ 2 тис. в місяць. На українських кар'єрах сьогодні зарплата – $100-150. Коментарі зайві.
Китайці навчилися не тільки видобувати та оброблювати камінь, а і продавати його. В офісі середнього китайського підприємства знаходиться, як правило, 15-20 менеджерів, які володіють різними мовами та навчені продавати в кращих західних традиціях. Зарплата менеджера залежить від обсягу проведеної ним операції продажу.
Вироби катайських каменеобробників, фото зроблені Юрієм Литвиненко на виставці в Китаї
Що робити?
Це одвічне питання актуалізувалося зараз як ніколи. Перед видобувальниками та обробниками каменю стоїть завдання як пережити важкий час і, за можливістю, вийти на нові ринки.
Рецепт виживання в кризовий період класичний. Треба скорочувати витрати, покращувати організаторську роботу, знижувати простоювання обладнання. Все це загалом дасть зниження собівартості продукції, а відтак підвищить її конкурентоспроможність. Нагальним завданням залишається пошук нових ринків.
«Ми безперервно продовжуємо спроби вийти на нові ринки, насамперед Євросоюзу. Але поки що ці спроби не увінчуються успіхом. Причину зараз можу озвучу тільки загально – ми просто не вміємо. Серед існуючих труднощів можу назвати той факт, що Україна не має вигідного (залізничного та морського) транспортного сполучення з Європою. Ми можемо доставляти вантажі в ЄС тільки автомобільним транспортом, який обходиться дорого, а останнім часом ще більше подорожчав у зв'язку із скороченням імпортних поставок з ЄС в Україну, відтак зменшенням вантажного транспортного потоку. В результаті зараз виходить, що доставка контейнера з Житомира в Центральну Європу обходиться стільки ж, скільки доставка аналогічного вантажу з Китаю в Європу( морським шляхом).
Наскільки вигідна кон'юнктура ринку в Європі. $25 за квадратний метр плити там вважається дорого. В Росії аналогічна продукція продавалася за $ 40-45. Досвід показує, що українці можуть розраховувати на співпрацю з поляками», - ділиться комерційний директор ТОВ «Юніком-Пром».
Необхідність робити ставку на поляків також підкреслив Федір Горбань: «Останнім часом ми активізувалися в Польщі з готовою продукцією. Бачимо, що поляки можуть стати хорошими посередниками щодо збуту продукції на усьому ринку Європи. Поляків там краще сприймають. А українців дехто навіть боїться. Як приклад - німці, які, видно, ще не позбулися страху до пострадянських народів від часів Другої світової війни. Словом, тільки закордон нам допоможе. В Україні ринку каменю на даний час просто не існує».
«Щоб реалізовувати свою продукцію в Європі, Україна вже має територіальну перевагу, що не мало важливо. Наявність власної сировини і невисока вартість робочої сили в порівнянні з Європою - друга важлива перевага каменеобробників України. В той же час вам треба працювати над достатньо високими європейськими стандартами якості, сервісом та цінами. Виходячи з цього необхідно інвестувати в ноу-хау, навчання і технології», - зазначає Вадим Вірлан.
Розмірковуючи над злободенним «Що робити?», керівник екологічної компанії Олександр Медвідь радить каменеобробникам перетерпіти.
«Треба мінімізувати видатки, відмовитися від зайвого, потрібно зберегти колективи. Адже рано чи пізно війна на сході країни закінчиться, розпочнеться відбудова, відродиться і ринок каменю. Поряд з цим потрібно шукати нові ринки збуту, активізувати рекламну діяльність. Реклама в такий час засвідчить факт стабільності, живучості фірми, підвищить її авторитет», - говорить Медвідь.
А ось Вірлан акцентує на тактиці ведення бізнесу.
«Щоб подолати кризу, необхідно бути гнучким і швидким. Необхідно глибоко знати потреби клієнтів та приймати швидкі, якісні та конкретні рішення. Другий немало важливий момент – це диверсифікація клієнтів за розміром. Малі та середні клієнти створюють стабільність бізнесу, а великі приносять вагомі прибутки. У власному портфелі краще мати обидві групи клієнтів. І останнє – співпраця. Майбутнє - це не конкуренція, а саме співпраця між компаніями. В протилежному випадку на ринку залишаться тільки крупні гравці», - підкреслює Вадим Вірлан.
Такий вигляд мають кар'єри у Житомирській області
Сергій Ткачук для Житомир.info
