Тарас Чмут до служби в українській армії активно допомагав військовим і був координатором громадянської мережі ОПОРА у Житомирській області. Зараз Тарас є військовослужбовцем 501-го окремого батальйону морської піхоти.
Військовослужбовець прибув до Житомира у відпустку і погодився дати ексклюзивне інтерв’ю Житомир.info про свою волонтерську діяльність, про конфлікт з командуванням через публікації у соціальних мережах та майбутні місцеві вибори.
Перед службою армії ви дуже серйозно і дуже багато допомагали українським військовим. При цьому вирішували дуже серйозні питання забезпечення. Скажіть, з чим найсерйознішим доводилось стикатись і чим найсерйознішим доводилось допомагати хлопцям на «передку»?
Найсерйозніші два проекти. Один триває і зараз – це збір коштів на радіолокаційну станцію на колекторне судно «Шостка». Це не зовсім «передок», але це дуже цікавий і дуже такий незвичний проект волонтерської допомоги. Є дві організації, які займаються допомогою кораблям і судам ВМС, і от зараз ми хочемо купити радіолокаційну станцію для цього судна. І тим самим сприяти тому, щоб це судно вийшло в море і відновило свою боєздатність. А перший, це було десь рік тому, ми купували станцію радіотехнічної розвідки AOR 5001D для Центру радіотехнічної ВМС ЗСУ, з купою різних антен, кабелів, блоків і т.д. Це дуже серйозна, професійна апаратура, яка раніше була у них на озброєнні в Криму. Після виходу з Криму росіяни звісно нічого не повернули. І потім у них не було жодної достойної апаратури для виконання поставлених завдань. От ми їм цю апаратуру і купили.
Окрім таких серйозних проектів є і інші речі, які є менш складними?
Так, є так звана «поточка»: планшети, глушники, ручки, планки, біноклі, форма, взуття. Все, що ми називаємо «поточкою», постійно комусь щось треба і воно постійно купується.
Але є і такі речі, які не так просто дістати?
Зазвичай це те, що я озвучив. Це те, що можна нормально дістати в умовах війни. Зараз всі щось продають, всі щось виробляють. Так є якісь більш специфічні речі. Типу артилерійської перископічної бусолі або радіо технічної апаратури і так далі. Там можуть бути якісь проблеми: її треба десь знайти або якісь окремі деталі до техніки або до радянських систем зв’язку, які треба десь на радіоринках шукати. Але зазвичай в «поточку» входять речі, які можна спокійно купити.
Потрапивши до армії, ви почали вести щоденник морпіха у Facebook. Власне, у цьому щоденнику була і критика командування?
Стосовно підготовки, забезпечення, управління. Ми просто піднімали певні питання, які треба вирішувати. І це не подобалось керівництву, бо для них краще їх замовчувати і не піднімати. Так, у нас були деякі конфлікти з командуванням батальйону і бригади. І вони досі продовжуються.
