Житомирянин Олег Брушук і одесит Костянтин Бойко близько року подорожували автостопом. Хлопці побували у Вірменії, Грузії, Росії та Туреччині.
Вони називають себе нетуристичними мандрівниками і після повернення до України дали Житомир.info інтерв’ю, у якому розповіли, як вирішили подорожувати автостопом, як заробляли гроші на життя, і дали поради новачкам, які хочуть вперше вирушити у мандрівку.
Розкажіть, чим ви відрізняєтесь від туристів? Чому називаєте себе саме нетуристичними мандрівниками?
Олег Брушук: Туристи - в першу чергу, це люди, які подорожують з грошима, ночують в хостелах, в готелях. А ми в наметах, автостопом, і я думаю, цим і відрізняємось.
Костянтин Бойко: Мы можем совсем без денег путешествовать. Иногда настолько добрые водители попадались, что не нужно было тратить деньги. Они всем угощали, иногда приглашали переночевать у них. То есть гостеприимство – пятизвездочное.
Як до вас прийшло таке рішення: взяти і поїхати автостопом?
Олег Брушук: Я раніше вже подорожував автостопом по Україні. Минулого літа в мене була відпустка 10 днів. Я відразу зібрав рюкзак і поїхав на Західну Україну. Ходив там по горам, познайомився там з однією дівчиною з Тернополя, і вже потім кожні свої вихідні їздив до неї автостопом. І якось це мене надихнуло на таку велику подорож.
Костянтин Бойко: У меня немножко по-другому было: я хотел научиться музыке и ремеслам. И первые опыты были по фестивалям: «Сказочный город», фестиваль «Сяйво», «Город Мастеров», «Трипільське коло». И там очень много людей, которые ездят автостопом, есть чему поучиться в общении, очень много мастеров, которые показывают мастер-классы по здоровому питанию, йога и все такое. И можно очень быстро научиться очень многим вещам.
Ви, Олеже, житомирянин, а Костя з Одеси. Як познайомились і як вирішили їхати разом?
Олег Брушук: Ми познайомились в Грузії, в Батумі. Потім мені Костя сказав, що він поїде на один фестиваль у Вірменію, який називається «Веселка», і через місяць ми вже зустрілись у Вірменії на цьому фестивалі. А потім пересіклись в Туреччині в Стамбулі.
Як довго тривала ваша подорож і як ви планували маршрут?
Олег Брушук: В мене подорож тривала приблизно 10 місяців. Спочатку я поїхав у Білорусь до знайомих, потім до Росії, з Росії доїхав у Грузію. І потім вже ніяких планів таких наперед не було. А так – на 200 кілометрів з одного міста в інше, або десь в гори з наметом. Ось так.
Костянтин Бойко: У меня немножко раньше началось путешествие. На два, или чуть больше, месяца. Я путешествовал с девушкой, и для автостопа это наилучшая конфигурация, когда парень и девушка. Сразу у водителя какое-то ощущение, что это пара, что это не какие-то грабители, и чаще останавливаются. Мы поехали на фестиваль «Сказочный город», оттуда поехали в Крым, переплыли через Керчь на пароме. Потом прожили два месяца под Геленджиком. Есть такое замечательное место – Дольмены, и там тоже очень много людей собирается. Там круглый год идет такой неформальный фестиваль. Потом оттуда мы проехали в Грузию. После Грузии мы доехали на самый юг Турции. А остуда, - было уже достаточно холодно, - мы переплыли на турецкую часть Кипра, с украинским паспортом там можно три месяца находится, и зимовали там.
На кордоні Грузії і Туреччини. Місто Сарпі
Пам’ятник Т.Г. Шевченку. Місто Батумі (Грузія)
Місце стоянки поблизу міста Трабзон (Туреччина)
Похід в Турецьких горах
Стамбул (Туреччина)
Місцеві мешканці готують їжу на півдні Туреччини
Каппадокія
На березі річки Агстев. Поблизу міста Іджеван (Вірменія)
Вид на гору Арарат. Єреван (Вірменія)
