Полковник Вячеслав Печененко служив у внутрішніх військах МВС, у вересні 2011 був звільнений у запас Збройних сил України за вислугою років, після цього працював керівником охорони торгівельної мережі в Дніпропетровську. Після початку військових дій на сході України Печененко пішов служити в полк патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1»: спочатку був заступником командира, а з січня 2015 року – командиром. В травні 2016 полковника поліції Вячеслава Печененка призначили начальником головного управління Національної поліції в Житомирській області. Які особливості нашої області помітив новопризначений керівник, чого вдалося досягнути за півтора роки, як він ставиться до легалізації зброї та значної кількості поліцейських зі статусом УБД, чи є взаєморозуміння з місцевими активістами – про це керівник обласної поліції розповів в інтерв’ю Житомир.info.
- За півтора роки чого вдалося досягнути на цій посаді, що можете записати собі в «плюс»?
- Я потрапив на цю посаду в процесі реформ і мені вдалося втримати ситуацію в колективі ГУНП в Житомирській області у стабільному стані. Паралельно з цим вдалося покращити та стабілізувати показники розкриття злочинів, які сталися за цей час на території області. Поступово ми покращуємо наше матеріально-технічне забезпечення.
- За рахунок Києва?
- Не тільки, також за рахунок своїх внутрішніх резервів. І техніку їздимо «вибиваємо», просимо, трохи тягнемо ковдру на себе. Також є допомога в цьому питанні з боку нашої місцевої влади. На місцях йдуть нам на зустріч, допомагають з ремонтами наших приміщень, закупівлею матеріально-технічних засобів, пального для несення служби і форми. Тому що, на жаль, у нас питання із забезпеченням формою стоїть гостро, бо не всі кошти, які заплановані на утримання Нацполіції, виділяються з державного бюджету. Тому доводиться шукати інші шляхи, просити додаткові субвенції для пошиття форми, щоб ми дійсно виглядали як поліцейські, а не як міліціонери, які змінили шеврони.
Вячеслав Печененко в студії Житомир.info в травні 2016 року
- Раніше міліціонери за власні кошти забезпечували себе формою, іноді їм виділяли за це якусь компенсацію. Яка ситуація зараз?
- Ситуація не набагато, але краща. Але форму все одно кожен поліцейській собі докупляє, тому що те, що видається, не завжди виходить носити той термін, який для цього виділений.
- Який термін?
- Наприклад, формені штани видаються одні на два роки, якщо їх кожен день носити на службі, то вони вже через рік будуть непривабливо виглядати. Тому, якщо ти себе поважаєш, то купиш нові.
- Зарплати зараз на це вистачає чи це суттєвий «удар» по бюджету?
- Зарплати завжди хочеться більше, але, якщо порівнювати ситуацію, яка була 1,5 роки тому з грошовим забезпеченням, і зараз, то вона суттєво покращилася. Зараз у нас діючий поліцейський менше 7 тисяч гривень не отримує.
- Це «грязними» чи «чистими»?
- Це людина отримує «на руки». Суттєво підняли зарплату тих співробітників, які безпосередньо займаються розкриттям і розслідуванням злочинів: слідство та оперативні працівники. В них мінімальна зарплата 10-10,5 тис. грн. Це починаючи з першого року служби.
- Кількість розкритих злочинів впливає на зарплату?
- Ми не ставимо співробітникам конкретні плани – розкрити в місяць 4-5 злочинів, але якщо людина в принципі не має ніяких показників по розкриттю, то це впливає на його премію. Є частина зарплати, яка незмінна – оклад за посаду, доплати за звання та вислугу років, а все інше – надбавки та премії – залежить від того, як людина працює.
- За розкриття резонансних злочинів чи затримання особливо небезпечних злочинців виплачують більші премії?
- За розкриття резонансних злочинів ми звертаємося до керівництва МВС та Нацполіції, щоб співробітника нагородили, бо це вагоміше заохочення, ніж премія. Це й державні нагороди, і заохочення від міністра МВС, Кабміну, Верховної Ради, в тому числі – нагородження нагородною зброєю. Відповідно, ми на своєму рівні заохочуємо грамотами, цінними подарунками, грошовими преміями. Але суттєвіше і приємніше – заохочення від вищого керівництва, бо це записується в особову справу.
- Що вас здивувало, як людину немісцеву, з перших днів роботи на посаді керівника поліції Житомирської області?
- Глобального здивування не було, але кидалося у вічі те, що невелика за щільністю населення область має таку кількість тяжких та особливо тяжких злочинів. Зараз вже трохи зрозуміло: по-перше – це транзит на захід України, близькість до столиці. Багато злочинів скоюють так звані «гастролери». І ще тут ментальність населення не така, як на західній Україні, де кількість злочинів і їх розкриваність краща за рахунок того, що там інша ментальність.
- Там більш набожні люди?
- Скажімо так. Друге, що кидалося у вічі, це різкі коливання в суспільстві на відміну від Дніпропетровщини. Ці рухи активістів, протистояння, різко виникаючі питання, які «роздувають» за допомогою місцевих активістів. На Дніпропетровщині, яка більша, люди якось більш патріотично налаштовані і вони розуміють, що ці дії та масові акції негативно пливають на консолідацію суспільства. Таке враження, що тут люди не розуміють: питання можна вирішувати спокійно, без масових виступів, протестів, зустрічатися, вести діалог. Зараз, у порівнянні з тим, що було 1,5 роки тому, вже вдалося знайти діалог і контакт з усіма цими групами активістів. Всі знають, що можна зайти до мене в кабінет, на прийом, обговорити всі питання. І якщо вони в сфері впливу поліції, то ми знаходимо точки дотику.
- Іноді знається, що цей тісний контакт з активістами заважає поліції реагувати на їхні хуліганські дії під час сесій та засідань міськвиконкому…
- Ми все одно не даємо робити якісь «різкі рухи».
- Коли виривають у головуючого мікрофон та блокують роботу сесії – це не різкі рухи?
- Ну ми ж розуміємо, що це все робилося на публіку, щоб привернути увагу до певного питання. Але ж заворушень, безладу не було, як це відбувається іноді в інших областях.
- Можна уточнити – що вважається заворушенням, безладом?
- Дії, які заважають роботі сесії. Сесія ж пройшла? Так, зробили перерву, поспілкувалися і вони (активісти) зрозуміли. Знаходимо спільну мову. Можна на це по-різному дивитися, але зараз така ситуація в країні і в нашому регіоні в тому числі, що спокійно не вийде якісь питання вирішувати.
- А в Дніпрі виходить спокійно вирішувати?
- Там теж є певні моменти, але таких різких рухів по блокуванню якихось установ, перекриттю трас – такого не допускають. У нас в Житомирській області певний час таке було, поки ми не почали знаходити спільну мову і чути один одного. Зараз, я вважаю, ситуація у порівнянні з минулим роком набагато спокійніша.
- Є якісь провадження стосовно дій активістів?
- Зараз ніяких гучних розслідувань немає, є дріб’язок – сплачені штрафи за порушення громадського порядку під час засідань сесій чи виконкомів. Таких випадків небагато і штрафи там незначні, кількасот гривень.
- Після призначення на посаду начальника ГУНП ви почали призначати на посади своїх заступників та керівників деяких райвідділів колишніх побратимів по службі в полку «Дніпро-1». Це через недовіру до місцевих кадрів?
- Враховуючи те, що я людина більш військова, то хотів, і керівництво пішло в цьому назустріч, взяти деяких співробітників, які були зімною в «Дніпро-1» і є професійними міліціонерами. Не на всі ключові посади, але на деякі посади в головному управлінні і на місцях (в районах) взяв близько десяти своїх побратимів, якій й досі продовжують служити тут. Не всі, правда, бо це навантаження на бюджет: тут знімати квартиру і там, в Дніпрі, утримувати житло, тому деякі вирішили повернутися. Але основна робота лягає на плечі місцевих кадрів, які тут вже не один рік, не один десяток років служать. Тобто, надається перевага тим, хто має більш професійні якості і немає різниці – місцевий чи немісцевий.
- В Житомирі ви знімаєте квартиру чи маєте службове житло?
- Службове житло, відомче, яке належить МВС України.
- Щодо статусу «учасника бойових дій» - скільки працівників поліції в Житомирській області його мають?
- На даний час у нас дуже багато співробітників мають статус «учасника бойових дій», який переважно отримали в 2014-2015 роках, коли масово виїжджали зведені загони в Донецьку та Луганську області. Якщо у нас штатна чисельність близько 3 тисяч співробітників, то статус УБД отримали майже 2 тисячі людей.
- Ви вважаєте, що правильно давати людині статус УБД, якщо вона стояла на далекому від «передка» блокпосту чи патрулювала вулиці звільнених від бойовиків міст?
- Якщо законодавством визначена зона проведення АТО і співробітники там перебувають, то тут все законно – вони отримують статус УБД. Але як людина, а не посадова особа, я вважаю, що тут має бути розмежування: учасник бойових дій – це той, хто безпосередньо брав участь у бойових діях. А якщо людина знаходилася в зоні АТО, то, можливо, треба ввести якийсь новий статус – «учасник АТО», наприклад. І у нього будуть якісь пільги, але менші, ніж в учасника бойових дій. Але це вже питання до народних депутатів, які вносять зміни в законодавство. Я не виключаю, що рано чи пізно це питання піднімуть, коли війна закінчиться. Але зараз піднімати це питання не зовсім коректно.
- Наступне питання зумовлене нещодавнім резонансним вбивством у Зарічанах: чи є якась статистика про злочини проти учасників АТО або скоєні ними?
- Такої статистики немає, але є багато злочинів, які скоєні на території Житомирської області і так чи інакше пов’язані з АТОшниками: або вони постраждалі, або скоїли злочин. Житомирська область найбільш насичена військовослужбовцями, тут знаходяться бойові частини, багато учасників АТО.
- Як ви ставитесь до легалізації зброї?
- В мене до цього двояке ставлення. З одного боку я розумію, що людина, яка має у себе легально зареєстровану зброю, у випадку якихось протиправних дій зможе захиститися. З іншого боку, як представник правоохоронних органів, я знаю, що дуже багато людей під впливом емоцій чи спиртного, чи синдрому учасника бойових дій не завжди можуть адекватно застосовувати зброю і не завжди це буде законно. Тобто, сказати, що я однозначно «за» чи однозначно «проти», я не можу. Якщо я можу ручатися за себе, то за іншого я не можу поручитися, що, маючи зброю, він її адекватно застосує.
- У вас є нагородна зброя?
- Так, пістолет «Форт-17» мені вручив міністр внутрішніх справ (Арсен Аваков) у вересні 2014 року, після повернення з Іловайська.
- Не використовували його?
- Ні, лише в тирі стріляв. Я вважаю, що навіть якщо в кармані є ніж, то краще його не мати, бо в незрозумілій ситуації буде спокуса його використати. Краще уникнути конфлікту, ніж брати в ньому участь та ще й із застосуванням зброї, бо в нас суди так працюють, що потім важко буде довести правомірність застосування будь-якої зброї.
- Так. За цей рік в нас було відкрито шість кримінальних проваджень за цією статтею, три провадження вже закриті і по трьох триває досудове розслідування.
- Закриті за відсутністю складу злочину?
- Не доведено, що був саме процес перешкоджання. Закриті за недостатністю доказів, показань свідків і т.д. Іноді цією кваліфікацією (перешкоджання діяльності журналістів) зловживають або неправильно її використовують. Якщо людина, наприклад, не хоче спілкуватися з журналістом і просто перед ним зачинила двері, а пишеться заява, що людина перешкоджає.
- Зараз в судах є позови, де одна зі сторін – ГУНП?
- Так, є, ми в цих справах не позивачі, а відповідачі, це близько 300 справ. В основному, це стосується атестаційних комісій, де люди вважають, що їх незаконно звільнили, по невиплатам тих чи інших видів забезпечення, про стягнення у вигляді звільнення зі служби. В принципі, до кожного рішення про звільнення можна причепитися. Наприклад, в нас є вимога керівництва МВС і Нацполіції, що будь-який співробітник, якого затримали за керування автомобілем в стані алкогольного сп’яніння, автоматично звільняється. А потім людина подає позов, бо вважає це рішення незаконним, і через суд намагається довести, що була твереза за кермом.
- Ще одна наша болюча місцева тема – незаконний видобуток бурштину. Яка зараз ситуація?
- Ситуацію ми не перемогли і остаточної перемоги не буде, поки не буде якогось законного вирішення цього проблемного питання. Ну і фізично ми перемогти не зможемо, бо сил і засобів поліції недостатньо, щоб повністю припинити цей видобуток, бо територія лісових насаджень на півночі області, де основні бурштинові поклади, не дає нам можливість перекрити кожну шпаринку. Зрозуміло, що ми намагаємося контролювати ситуацію, щоб у нас не було масових виходів копачів, де задіяні 100-150 помп.
- Більше не було таких випадків, як в Олевську, коли кидали гранату і загинули люди?
- Слава Богу, ні. Для нас це був серйозний урок, коли невчасна реакція на виникнення конфлікту дала такий резонанс. Ми мали б вчасно зреагувати і зупинити цю ситуацію на самому початку виникнення. Краще б затримали та вилучили зброю й боєприпаси, ніж це закінчилося трагічно. Тепер вже навчені, ситуацію контролюємо. Зокрема, в Олевську в нас знаходиться підрозділ для посилення місцевого райвідділу, тому що для такої великої території, яку контролює Олевський райвідділ поліції, 35 людей – це замало. Бо крім ситуації з бурштином, є ще й інша робота, повсякденна: крадіжки, пограбування й таке інше.
- Які якості повинна мати людина, яка зібралася йти служити в поліцію?
- Найголовніше – усвідомлене рішення йти на службу. Людина не повинна сподіватися, що тут буде легко, це реально важка служба, цілодобові чергування, робота в дощ і сніг, вдень і вночі, на свята. Це робота з потерпілими, це бачити періодично трупи, поранених, скалічених. Ми щоденно стикаємося з нашою буденністю, де не все так гарно. Це не кіно. Так, є певні пільги для співробітників правоохоронних органів: достроковий вихід на пенсію, тому що психіка руйнується за 20-25 років служби; більш тривала відпустка у порівнянні з цивільними; пільги щодо санаторно-курортного забезпечення. І зарплата зараз пристойна: оперативник чи слідчий, який прийшов у 21 рік після завершення навчання, відразу «на руки» отримує 10 тисяч гривень, зараз не скрізь знайдеш роботу з такою зарплатою, але за це те й платять, що є труднощі в роботі.
Тамара Коваль, редактор Житомир.info
