Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера (ім’я всесвітньо відомого піаніста присвоєне у 2012) — комунальне підприємство Житомирської обласної ради, яке функціонує з 1938 року. Це найстаріший театр на території України. Капітальний ремонт будівлі філармонії тривав 4 роки (з 2010 по 2014-й) і обійшовся обласному бюджету в 17 млн грн.
Багато років філармонією керував Петро Даценко, а наприкінці 2018-го конкурсна комісія обрала з-поміж чотирьох кандидатів на посаду керівника Тетяну Руденьку, артистку Житомирського драмтеатру, викладачку та голову режисерського відділу Житомирського коледжу культури і мистецтв імені Івана Огієнка, засновницю Молодіжного театру «Гелікон», дружину депутата-бізнесмена Андрія Руденького.
На сесії 18 грудня 2018 року депутати облради призначили Руденьку Тетяну Миколаївну на посаду генерального директора КП «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» на 5 років, до 15 грудня 2023 року.
27 березня минуло перших 100 днів на посаді нової керівниці, і Житомир.info запитав у неї про перші підсумки роботи, стосунки з колективом, родину та нові проекти.
Тетяна Руденька
- Тетяно Миколаївно, сьогодні минає 100 днів, як вас офіційно призначили на посаду генерального директора Житомирської обласної філармонії імені Святослава Ріхтера. Як вас сприйняв колектив?
Нормально, відкрито, тепло, є бажання співпрацювати.
- Що вдалося зробити за три з лишком місяця, які визначні заходи та події відбулися?
Сталося дуже багато гарних подій. Ми витратили багато зусиль і коштів на покращення матеріальної бази, підвищення якості сценографії, поліпшення сценічного світла, комп’ютерного забезпечення концертних програм, побутових умов для наших і приїжджих артистів, перепланування та косметичні ремонти гримерок, кабінетів, класів. Ми створили невеличку кімнату-студію для запису теле- і радіопередач з талановитими цікавими людьми, які приїжджають до нашої філармонії. Вже було два записи: з оперною співачкою Оленою Гребенюк та Народним артистом України, диригентом оркестру Українського радіо Володимиром Шейком, який приїздив на закриття Міжнародного фестивалю майстрів мистецтв імені Святослава Ріхтера. Ведуча – журналістка обласного телебачення Анжеліка Нестерчук.
Міні-студія для запису
Крім того, ми вже приступили до створення YouTube-каналу філармонії. У перші дні мого приходу оголосили конкурс поміж наших артистів на «обличчя» філармонії та ведучого YouTube-каналу. Подали заявки дві наші співробітниці: скрипалька Анна Нетикша та бандуристка Світлана Ніконорова. Перша висвітлюватиме «внутрішнє» життя філармонії: розпорядок, репетиції, життя за кулісами, друга проводитиме зустрічі, бесіди, інтерв’ю в нашій студії.
Ми налагодили роботу рекламного відділу: активно «просуваємося» в друкованих, теле- та електронних ЗМІ. Повністю оновили сайт філармонії. Десь за тиждень ви побачите сучасний, цікавий зручний сайт, де буде більше інформації, можна буде придбати квитки онлайн. Передбачається версія для слабозорих, онлайн-екскурсія. Ми вже відзняли у форматі 3D кімнату-музей «Льонка» і навесні плануємо зробити таку зйомку всередині та зовні філармонії. На сайті буде вся інформація про майстер-класи, фестивалі, проекти, яких дуже багато у планах і які вже починають втілюватися. Буде колонка «Наші перемоги», щоб усі побачили, наскільки в нас талановиті працівники і скільки нагород та відзнак вони отримують. Наповнює сайт молодий перспективний начальник рекламного відділу. У планах – сторінка «Музичний журнал», де говоритимемо про музику, музичні стилі, життя філармонії та популяризацію класичної музики.
За 100 днів ми започаткували проведення різних флешмобів, які ви могли бачити на вулицях нашого міста: наші артисти вітали жінок зі святом 8 березня квітами та піснями, молоді музиканти на Михайлівській закликали до щорічного фестивалю імені Ріхтера.
Уперше за останнє десятиріччя я започаткувала художні вітання колективу зі святами та фотосесії. На Новий рік ми запросили музичне училище, ляльковий театр, наші артисти сиділи в залі і приймали вітання. Напередодні 8 березня влаштували чудове свято для жінок: вони заходили через парадний вхід, не через службовий, як завжди. У фойє влаштували фотозону на весняну тематику. Жінок зустрічали з квітами, солодощами і заводили в зал, де на сцені чоловіча половина вітала їх зі святом чудовим концертом. Це було прекрасно і дуже згуртувало колектив.
Вдалося підготувати ряд нових мистецьких проектів, зокрема, концерти для вагітних, які називаються «Сонати для маляти». Один такий концерт уже відбувся у п’ятницю, 22 лютого. Такої атмосфери ніхто не очікував, зал був практично заповнений, атмосфера чудова. Це живе виконання класичної музики, яка подобається діткам в утробі - Моцарт, Шопен. Все це було в театралізованій формі, з використанням спецефектів. Цей проект у нас на постійній основі, щомісяця в останню п’ятницю. Наступний концерт «Сонати для маляти» відбудеться у п’ятницю, 29 березня, о 15-й годині. Програма невелика, розрахована на годину, щоб мами не втомилися. Ми співпрацюємо з поліклінікам і обласним перинатальним центром, де нам не лише надають фахові рекомендації щодо музики, яку люблять малята в утробі, а й рекомендують наш концерт майбутнім мамам.
- Які колективи підпорядковані філармонії, скільки всього людей працює у філармонії?
У підпорядкуванні філармонії – такі найбільші колективи, як Академічна хорова капела «Орея», Поліський академічний ансамбль пісні і танцю «Льонок» імені Івана Сльоти, вокально-інструментальний ансамбль «Древляни», тріо бандуристок «Радана». Є тріо, дуети, але ми працюємо над створенням нових міні-колективів, спроможних давати якісний культурний продукт. Наприклад, незабаром може вийти наше нове тріо (фортепіано, скрипка і віолончель), артисти вже є, вони відшліфовують програму. Також може народитися дует скрипка-баян, зараз працюємо над цим питанням, будемо затверджувати їхню програму. Плануємо створювати нові молодіжні колективи і йти в ногу з часом. Колектив філармонії нараховує 177 штатних працівників, але ми постійно в пошуку нових талантів.
- Чи важко керувати такою кількістю артистів?
Нелегко. У кожного своє бачення, свої проблеми. Буде легше, я впевнена. Багато людей розуміють, що роботи маса, левова частка – це переведення паперової документації в електронну форму.
- Крім того, що ви людина не нова в культурі, маєте вищу театральну освіту, очолювали кафедру в Житомирському училищі культури і мистецтв імені Огієнка, ви ще й дружина бізнесмена, співвласниця кондитерської компанії «Руден», а перед призначенням були директоркою з управління персоналом на товаристві «АЛЕНРУД». Які мотиви були у вас подавати документи на гендиректора філармонії?
Дуже не хотілось би, щоб на перший план виносилося депутатство мого чоловіка або наш сімейний бізнес. Іти на конкурс мене спонукала моя професія і покликання. У мене вища театральна освіта, я працювала у драмтеатрі, багато років керувала молодіжним театром «Гелікон». Більшість свого життя я працювала не за сумісництвом, як останні роки в коледжі культури і мистецтв, а викладачем, очолювала кафедру. Моя дисертація – це арт-педагогіка. Я ніколи з мистецтва не виходила. Це й було моєю головною мотивацією іти у філармонію. У мене було багато ідей. Коли ти не «варишся» в цьому, ти можеш бачити це ніби збоку і вносити свіжі думки, яких бракує. У мене багато друзів залишилося у філармонії, в театрі, ми спілкуємося, бо не можна просто так вийти з цієї сфери. І коли я спілкувалася з цими людей, вони казали: твоїх ідей там не вистачає. Ти зможеш! Мені випав шанс щось змінити, і я ним скористалася.
- Ви природжений керівник чи стали ним у процесі?
Я була лідером з дитинства, це мені легко вдається. Зараз я зосередилася тільки на філармонії, звільнилася з коледжу культури і мистецтв імені Огієнка. Але дуже важко відмовитися від того, що ти любиш. Мені не вистачає спілкування зі студентами. Це цікаво, хоча б тому, що ти бачиш, кого можна забрати у колектив філармонії (сміється).
- Чи підтримуєте стосунки з колишнім директором Петром Харитоновичем Даценком, чи не питали в нього порад у перші місяці роботи?
Він приходить на концерти у філармонію, ми спілкуємося.
- Чи вистачає артистів у філармонії, чи приходить молодь?
Так. Ми у постійному пошуку попри те, що молодь дійсно до нас іде. Ми ввели до штату посаду «артист-ведучий концертів», було два претенденти. На превеликий жаль, юнаків ми не знайшли, а юнку забрали. Це випускниця коледжу культури Богдана Маніло, тому ми в процесі пошуку. Також відкриті посади звукорежисера-освітлювача, не вистачає артистів. Ми публікуємо оголошення, шукаємо молодь, але, на превеликий жаль, в нас дуже малі зарплати. Наші оклади менші, ніж середня зарплата по Житомирській області (на січень 2019 - 7485 грн, ред.). Рятують премії, надбавки. Іноді я дивуюся людям, які відпрацьовують по два-три концерти і працюють далі. Вони приходять рано вранці і йдуть пізно увечері. Це люди, які дуже люблять мистецтво і віддаються роботі на всі 100. Якщо ви прийдете на репетицію «Льонка» чи «Ореї», то побачите, що це ніби люди з іншої планети. Вони нікого не бачать, тільки чують, вони живуть музикою… І дітей треба виховувати змалечку, бо діти, які чують музику, вони з дитинства інші: розвиненіші і добріші.
- Вам вдалося прищепити своїм дітям любов до музики? (В автобіографії Тетяна Руденька повідомляла про трьох синів - Миколу, 1998 р.н., Олександра, 2003 р. н. та Єлисея, 2010 р. н., авт.).
Так. Старший син грає на саксофоні й кларнеті, середній – на скрипці й фортепіано, але скрипку, на жаль, покинув через велике навантаження. Коли в нього поганий настрій, він завжди сідає за фортепіано. Молодший не грає, але він спортсмен. Вони всі спортсмени: займаються айкідо, отримують місця, пояси. Всі займаються англійською мало не від народження. Все нове, про що я розповідала у своїй дисертації, випробовується на них.
- І ви, і ваш чоловік – люди зайняті (Андрій Руденький – виконавчий директор ТОВ «АЛЕНРУД», депутат Житомирської облради від БПП «Солідарність», член постійної комісії з питань бюджету і комунальної власності. Андрій і Тетяна Руденькі – засновники ТОВ «Компанія «Руден» у Черняхові, яке виробляє печиво і тістечка). Чи вистачає у вас часу на родину, на спільні заняття?
Саме зараз не вистачає. З перших днів моєї роботи директором діти не могли звикнути, що мене немає цілий день, я приїжджаю пізно і можу бути не в настрої, не можу допомогти з уроками. Але все одно, наскільки б не було важко, наскільки б ти не була виснажена, сідаєш і питаєш: «Як твої справи, як день минув?». Зараз їм дійсно не вистачає уваги, бо раніше ми постійно були з дітьми. Неділя – це тільки сімейний день. Їдемо в ліс, у театр – все разом. Разом на море, спільна вечеря за гарно сервірованим столом і свічами. Субота, неділя – це камін, іноді я читаю їм вірші, класику, або просто розмовляємо. У нас культ сім’ї.
- Де живете ви і ваша родина?
У Черняхові (селище Житомирської області, ред.), щодня їжджу в Житомир на роботу.
- Які плани щодо ансамблю «Льонок»? Там змінився художній керівник?
Нині обов’язки художнього керівника ансамблю Поліського академічного ансамблю пісні і танцю «Льонок» імені Івана Сльоти виконує викладач музичного училища, талановита і прогресивна людина Андрій Морозюк. Раніше він був хормейстером цього ансамблю. На превеликий жаль, десь трішечки загубився наш «Льонок», він був дуже видатний (з 1970 року колектив очолював Народний артист України Іван Сльота, ім’я якого колективу присвоєне в 2014 році, авт.), і зараз у нас із Андрієм Вікторовичем ідея-фікс: підняти його на високий рівень за рахунок участі в міжнародних фестивалях, конкурсах, тому що те, що роблять ці люди і як вони підтримують наші культурні традиції, треба показувати світу.
- Чи оновлюється склад «Льонка»?
Поступово оновлюється. Люди самі приходять, молодь, і це втішає. Взагалі до нас пішла молодь, однак, на превеликий жаль, та сама молодь - музиканти, хореографи – йде від нас. Зараз почався сезон літніх заробітків – Туреччина, Єгипет, і, на жаль, за кілька місяців ми декого не дорахуємося. Дехто повертається, і ми їх дуже бережемо.
- Чи багато глядачів відвідують концерти у філармонії? Яка середня місячна виручка закладу від концертної діяльності?
Залежно від колективу. Велика насиченість концертами не дозволяє говорити про великі прибутки. Ми поставили для себе досить високу планку. У березні 2019 було багато запрошених колективів, майже щодня в нас були концерти, в тому числі свої, і почасти глядацька зала не була заповнена, а білети - не розкуплені. Зал філармонії поміщає 420 глядачів. Щодо виручки, то різні концерти дають різну виручку. Все залежить від рівня колективу. На даний момент ми запрошуємо колективи високого рівня, відповідно вони просять високі гонорари. На жаль, на них ми не заробляємо. Але концерти мають відбуватися, хоч діяльність філармонії є збитковою, і це вказується у фінансових планах. Це нормальна ситуація для всіх філармоній.
- Скільки зараз коштує квиток на концерт у філармонії?
Від 70 гривень, для пільгових категорій (студенти, пенсіонери, учасники АТО) – 35 грн. Приїжджі колективи встановлюють вартість самі.
- Поділіться своїми планами.
Їх маса, намагаємося втілити їх у життя, десь уже зробили старт. Головне наше завдання – підвищення загального статусу філармонії. Працюємо над концертно-ігровою програмою. Її прем’єра запланована на травень 2019 року. Це абсолютно нова ігрова програма для батьків з дітьми різних вікових категорій, де ми в ігровій формі привчатимемо дітей до класичної музики. Діти і батьки в залі будуть і глядачами, і учасниками.
Збираємося реалізувати ідею «Дитяча філармонія». Це проект, покликаний відродити оперний спів у Житомирській області. Його чорнова назва – «Світ опери»: створення при філармонії юнацької студії з числа житомирських школярів, яких будемо набирати у школах, роздавати оголошення. У нас є «Льонок», «Орея», і є необхідність змалечку готувати для них кадри. Ми запрошуватимемо найкращих викладачів оперного співу, які виховуватимуть дітей для наших колективів: народний спів – для «Льонка», класичний – для «Ореї». Моя мрія – це дитячий оперний театр при філармонії. Вже зараз ми готуємо музичні квести для дітей – не лише на базі філармонії, а виїзні, в дитсадки та школи, де ми будемо в цікавій ігровій формі знайомити дітей зі стилями музики, з музичними інструментами.
Ми розробили проект з робочою назвою «Територія емоцій» і зрозуміли, що його треба продовжувати: виступи артистів і одночасна трансляція через проектор на сцені художніх полотен. Для проби ми «наклали» мистецтво - картини видатної художниці Оксани Фурси - на виступи Олени Гребенюк і Анатолія Юрченка. Будемо запрошувати класичні колективи і, якщо вони не проти, транслюватимемо картини різних художників. Ще краще, якщо художники самі будуть приїжджати і брати слово.
- Яка ваша головна мрія як керівника філармонії?
Головна наша мрія – створити оркестр. Тому що не може філармонія і область, яка себе поважає, бути без оркестру, а в нас його немає. Це мрія багатьох творчих людей, і це відкриває нам нові можливості. В нас є два проекти вільного доступу до класичної музики: «Концерти під відкритим небом» і «Музичний перфоменс нічного формату». Це перші проекти, які ми збираємося втілити в життя, коли в нас буде свій оркестр. У великій мірі це залежить і від обласної ради, адже ми потребуємо коштів і нових робочих місць: мінімум 35, а взагалі-то 50-55. Хочемо камерний оркестр. Музиканти є, вони готові працювати.
Дякую за інтерв’ю!
Інтерв’ю з гендиректоркою Житомирського драмтеатру Наталією Ростовою читайте тут.
Анна Липська, Житомир.info
