У 2019 моніторингова мережа Центру «Наш світ» задокументувала 279 випадків дій на ґрунті гомофобії та трансфобії, дискримінації та інших порушень прав ЛГБТ. 13 з них у Житомирі. Це у 7 разів менше порівняно з Києвом та Київською областю та в 13 більше ніж на Рівненщині.
Того ж 2019 американський Pew research center дослідив, що поміж європейських країн Україна виявилася однією з країн із найнижчим відсотком людей, готових прийняти гомосексуальні стосунки у соціумі.
Ми поспілкувалися з декількома представниками ЛГБТ-руху в Житомирі, і ті поділилися розповіли про неприємні «сторінки» свого життя та труднощі.
(Усі імена інтерв'юованих, з якими ми спілкувалися в месенджерах, змінено задля їх безпеки)
Соня, 15 років, позиціонує себе як бісексуалка
– Соню, ти пам'ятаєш період в житті, коли ти зрозуміла, що бісексуалка?
Ну, на рахунок зрозуміла – це важко. Я з самого дитинства відчувала, що мені комфортно і з дівчатами, і з хлопцями. Я правда не розуміла, чому я можу дарувати ті ж валентинки тільки хлопцям. Саме усвідомлення прийшло мені приблизно років в 13. Це було важко. У нинішньому суспільстві ми виховуємося так, що: «Зустрінеш нареченого, народиш дітей». Не кажу, що так у всіх, але це те, що оточувало мене.
Я ненавиділа себе за те, що мені подобалися не тільки хлопці. Я плакала, я довго не могла прийняти це в собі. Я розуміла, що я не вписуюся в «рамки». Це важко взяти і перенести через себе. І зрозуміла я це завдяки дівчині з якою познайомилася ще будучи 11-річною. Ми спілкувалися, дружили, а потім «хлоп» і всередині до неї якісь теплі почуття.
– А сім'я знає про твою сексуальну орієнтацію?
Розмови на цю теми були, так. Я завжди говорила про свою толерантність. Але сказати, хто я – ні. Мені простіше зробити це будучи дорослою, самостійною людиною, ніж зараз говорити це їм, можливо тим самим псуючи відносини, побудовані на довірі. Але я знаю, що вони приймуть мене такою, якою я є – просто ще не час.
– Як реагували друзі, знайомі на твій камінг-аут?
Завжди, коли я хотіла розповісти про це, я садила людину перед собою і пояснювала все, як дитині. Що це нормально, що я все ще жива людина, що я не інвалід, в кінці-кінців. Подругам доводилося говорити інше: те, що мені подобаються дівчата, не означає, що я хочу зробити щось з тобою. Тому що після зізнань ті іноді цуралися навіть обіймів. І часто після камінг-ауту я чула: дивно, ти не виглядаєш, як одна з «таких». Напевно найгірше, що можна сказати. Любов у всіх одна і те, що я не фарбую своє волосся - не означає, що я не люблю. Мені дуже не подобається стереотип того, що ті, хто ЛГБТ + виглядають якось по-іншому. Я дуже хотіла б, щоб батьки пояснювали своїм дітям те, що це нормально любити когось своєї статі, що вони приймуть дітей будь-якими, тому що такого я не відчувала і я вважала, що я стану для своєї сім'ї чудовиськом, посміховиськом, розчаруванням.
У нашому суспільстві побутує велика кількість стереотипів та міфів на тему ЛГБТ. Одним із них є те, що гомосексуальність людини впливає на вподобання в одязі, музиці і т.д. «Модник в пуловері з хутряними обшивками може бути гетеросексуалом, коли як нічим не примітний молодий чоловік в светрі з оленями виявиться геєм», – пише у своїй праці «10 міфів про ЛГБТ-спільноту» Сергій Шахов.
Діма, 20 років, позиціонує себе як гей
Справа в тому, що я ніколи не комплексував з приводу своєї орієнтації, та того як я «подаю» свою зовнішність. З трьох років було бажання одягнути щось яскраве, щось, що найбільш позбавлене "чоловічої" натури. Тобто, жінкою себе не відчував, ні фізично, ні морально. Але, склалося так, що жінок я розумію краще ніж інші жінки. При цьому ніхто ще не сказав, що от я веду себе як "баба". Важко пояснити, але суть можливо, в цих словах є. Якщо бачила серіал «Sex education»,то там був такий Ерік. Так ось цей Ерік зрозумів хто він є, при всій ЛГБТ-утопії, в 16 років, а я це знав ще з років 3.До того ж усього, я гей, бо стосункиз жінками ніяк не можна описати по іншому як лесбійськими, і для мене це дійсно смішно.
– Щодо твоєї сім'ї. Вони знають, що ти гей?
В сім'ї ніхто не знає про мою орієнтацію, але всі знають мої погляди на життя. Знають, що я фемініст, що я не люблю дітей; що малювати брови, підводити очі і пшикатись літром солодких жіночих парфумів перед виходом в люди – це для мене абсолютно нормально.
Суть історії в тому, що найближчі для мене люди, своє незадоволення сказали лише на мої 20. Коли я замість того щоб радіти, просто сидів і не знав чи плакати мені,чи тікати. Просто шість людей, яким я довіряв, накинулися на мене і почали розказувати, наскільки я жахлива людина. В мене летіли виделки, об мене розбили келих, кидалися їжею. Словом, сцена з «Гри престолів» де Серсею провели голою до її замку. Не вистачало дзвіночка.
Я звик чути в свій бік жарти про себе, відверті погрози чи просто: уууупі#ар!!! Це мене ніколи не хвилювало.
Зіграв той факт, що це родичі. Що вони про це раніше не говорили і що, коли в сім'ї панує правило: «don't ask – don't tell», це дуже і дуже погано потім відображається на таких людях, як я. На тих, хто має якісь інші погляди.
Ця ситуація уже більше трьох місяців тримає мене у дуже пригніченому стані. Я б міг розказати про те як мене били, чи як хотіли зґвалтувати через мої ідеї, погляди на життя, чи мій зовнішній вигляд. Але для мене найбільш травмуючим є те, що люди які бачили, як я росту і стаю тим, ким я є, даючи для цього свободу, просто змінюються і знищують мою самооцінку, перетворюють мене за декілька годин на «сіру масу», яка просто не знає, що робити.
Булінг до людей іншої орієнтації та гендерної ідентифікації – не поодинокий випадок в Житомирі. Так 22 серпня минулого року декілька дорослих чоловіків відібрали у трьох неповнолітніх дівчат «веселковий» прапор, заявляючи, що ці дівчата пропагують ЛГБТ в місті. Лілю, наступна героїня, ледь не зґвалтували за символіку на рюкзаку.
Ліля, 15 років, позиціонує себе, як бісексуалка
– Лілю, розкажи про ситуацію, яка трапилася з тобою минулорічного літа.
То був період, коли я носила символіку на рюкзаку. І одного разу я йшла додому пізно ввечері, і тут до мене прив'язались хлопці років 19-20. Їх було троє, вони йшли за мною, а потім зірвали у мене символіку та всю дорогу викрикували нецензурну лексику. Мені потрібна була допомога, тому що це однозначно не закінчилось би добре. Я вирішила зробили те, що перше спало надумку: і прискорила крок, подзвонила своєму другові. Напевно, ті люди почули, що я комусь дзвонила, налетіли на мене: один зняв рюкзака, а другий повалив мене на землю. Я була в спідниці (літо), той чоловік почав мене відкрито лапати, поки другий вивертав мій рюкзак, а третій знімав все на камеру.На щастя, то була вулиця, недалеко від якої живе мій друг, два старших брата якого займаються боксом. Ну і зрозуміло,що коли прибіг мій друг з братами, то ці злякалися і швидко зникли.
Потім ми з мамою написали заяву на них. І нічого, взагалі. Таке враження, що їх навіть шукати не починали.
– Якою була реакція мами на твій камінг-аут?
Коли вона дізналась, то сказала, що все добре і вона мене все ще любить. Вона завжди говорила, що поважає ЛГБТ і підтримала мене, тому я ніколи не боялась їй зізнатись.
За даними, зібраними правозахисним Центром «Наш світ» у «Райдужній книзі», від 20 до 40% опитаних людей, різних гендерів та сексуальних орієнтацій, діляться сумнівами щодо свого позиціонування з друзями та іншими ЛГБТ. І лише 10% респондентів з батьками.
Марія, 18 років, позиціонує себе як бісексуалка
В моєму житті було декілька історій про те, як мої знайомі та друзі негативно реагували на мою орієнтацію. Коли я розповіла їм про це, більшість все ж підтримала мене, але один мій знайомий почав писати в особистих повідомленнях, що коли ми зустрінемось, то він вдарить мене. Він дуже агресивно відреагував, тому я вирішила більше не говорити на цю тему відкрито.
Я дуже давно хочу розповісти своїй мамі про свою орієнтацію і про те, що в мене є дівчина. Щоб знати, як вона може відреагувати, я прямо запитала в неї про її ставлення до ЛГБТ. Вона сказала, що їй все одно, хто з ким зустрічається, але їй не подобається, коли ці відносини виносять на публікуТому я все ж не розповіла їй.
Взагалі, я дійшла висновку, що багато хто з молоді все ж толерантно відносяться до ЛГБТ, чого не скажеш про більш дорослих людей. Мені хотілося б гуляти зі своєю дівчиною і не бачити на собі здивовані погляди людей. Але я відчуваю, що думки людей змінюються на краще.
Для того, щоб втілити в життя хоча б ту саму прогулянку з коханою людиною без в'їдливих поглядів і агресії, ЛГБТ-спільнота вимушена боротися за свої права. Марші рівності – це не пропаганда гомосексуалізму, як звикли думати гомофоби, це про рівність усіх і кожного, справедливість. В Житомирі ще ні разу не було Маршів рівності, проте місцеві ЛГБТ-представники неодноразово брали участь у Маршах інших міст. Як от 23 червня 2019 приєдналися до Маршу у столиці.
Катя, 17 років, позиціонує себе як пансексуалка
– Як ти ставишся до Маршів рівності?
Особисто для мене це не тільки марш за права людини, а й хороший привід для спілкування. Я не розумію чому люди так не люблять ці події, адже їм ніхто не заважає. Це не пропаганда, ми не нав'язуємо себе. Ми просто заявляємо про своє існування. Без агресії.
Соня, 15 років, позиціонує себе як бісексуалка
У нашій країні - це небезпечно. Але так ми заявляємо, що є. Я не можу сказати багато про це. Я жахнулася, коли дізналася, що після крайнього параду в телеграмі створили канал, куди кидали інстаграмми і фотографії учасників із закликом - бити, виловлювати та інше.
Чи це не жахливо? В голові просто не вкладається, як в 21 столітті, люди можуть вести себе як справжні тварини. Я пишаюся тими, хто виходить і не боїться. Ви наші герої, і коли-небудь люди все ж зрозуміють, що любов – це не вибір.
Ми також запитали про сучасну ситуацію з правами ЛГБТ у місцевої активістки Олександри Семенової:
«Якщо говорити про якісь резонансні ситуації, то це випадок, коли дівчаток на Михайлівській декілька чоловіків почали критикувати за ЛГБТ-символіку. Є ще поодинокі ситуації, скажемо так – закриті, це побиття, в основному геїв, на вулицях. Плюс є декілька кейсів, коли у закладах відмовляли в обслуговуванні, дізнавшись про те, що це ЛГБТ-представники. Я не може сказати, що їх багато, але вони є», - розповіла Олександра.
Якщо ви стикнулися з булінгом через свою сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність і не маєте до кого звернутися подопомогу. Ось тут можуть вам допомогти :
– електронна пошта громадської організації «Інсайт» у Житомирі: insightzhitomir@gmail.com;
– активістка та моніторка правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ» Олександра Семенова у Facebook.
Нагадаємо, на Михайлівській у Житомирі 23 серпня 2019 року провели акцію «Всі Люди Рівні»
Анастасія Грунтківська, студентка Національного університету «Острозька Академія», для Житомир.info
