Нового голову Житомирської обласної державної адміністрації Віталія Бунечка президент Володимир Зеленський представив 12 серпня 2019 року на нараді в Олевську.У своєму виступі після представлення голова ОДА обіцяв, зокрема, «покласти край корупції» та запрошував інвесторів на Житомирщину. На першій своїй нараді в ОДА Віталій Бунечко заявив, що перебудує роботу адміністрації. Що вдалося зробити за дев’ять місяців, чому троє з чотирьох заступників голови ОДА, керівник апарату та директор департаменту, який проводить найбільше тендерів, – кияни, чи добре спрацював «ліфт» для голів райдержадміністрацій, коли добудують центральний житомирський стадіон «Полісся» - про це читайте в інтерв’ю Житомир.info з Віталієм Бунечком.
- Ви пам’ятаєте, що обіцяли, коли вас представляв президент в Олевську?
- Так, пам’ятаю. Давайте почнемо з того, що насправді зміни є. І вони почалися в тій же лісовій галузі, у видобуванні нашого каменю, за це тоді поплатилися посадами правоохоронці. Аудит лісу йде, самі «зашкварені» очільники лісгоспів уже змінені, виявлені порушення, відкриті кримінальні провадження, розслідування ведуться, призначено нового начальника обласного управління лісового господарства, який далі буде проводити аудит вже безпосередньо в лісах. Це такі основні меседжи, які були на нараді (під час представлення нового голови ОДА – авт.). І ще, безумовно, робота з інвесторами, яка ведеться щоденно, навіть не дивлячись на карантин, наприклад – сьогодні був один з інвесторів, у якого виникли локальні проблеми. Ми працюємо для того, щоб залучати на Житомирщину якомога більше інвестицій.
Представлення нового голови ОДА, 12.08.2019 р.
- Інвесторам ви особисто обіцяли преференції, що це за преференції?
- Це – особиста участь в усіх проблемах, які є у інвесторів, які виникають. Це проблеми, які ми допомагаємо вирішувати тому ж «Церсаніту» - одному з найбільших інвесторів на Житомирщині. Практично кожен з інвесторів має мій телефон, і вони не цураються телефонувати, просити про допомогу, якщо десь якийсь бюрократ забуває поставити кому чи крапку й повертає документи. На жаль, не так швидко, як хотілося б, але зміни відбуваються. Ми беремо участь (у вирішенні проблем інвесторів) як бюрократичний апарат для того, щоб зменшити ті бюрократичні навантаження, які є на інвесторів.
- Відкриття «Епіцентру» у Житомирі під час карантину – це теж преференція?
- Ні, відкриття «Епіцентру» під час карантину не є преференцією. І я точно не брав участі ні у відкритті «Епіцентру», ні у наданні жодних дозволів. Більше того, якщо говорити про сьогодні, то там працює поліція, яка вивчає дотримання карантинних норм. Тому ми будемо реагувати на порушення, які, можливо, є при відкритті цього магазину.
- Також ви обіцяли викорінити корупцію. Вдалося?
- Потихеньку вдається, ми змінили частково склад команди.
- Це звучить так, наче всі звільнені були корупціонерами.
- (сміється) З вами журналістами треба бути обережним. Скажу коректніше: певні механізми і схеми, які працювали, мали корупційні ризики.
- На вашому особистому рахунку є «піймані за руку» корупціонери в ОДА? Бо при затриманні за вимагання хабаря головного спеціаліста управління екології СБУ повідомляла про «сприяння голови ОДА».
- Факти, які нам стають відомі, ми відразу передаємо в правоохоронні органи, і таке звернення є там не одне, і не одна справа розслідується. Навіть на минулому тижні ми передали до Служби безпеки України матеріали по будівництву – написали чергову заяву. Дякую своїм колегам, які виявляють такі факти, і я всім своїм підлеглим намагаюся довести, що в першу чергу зміни мають відбутися у голові. Було тупе «получалово», яке, на жаль, у нас пропагувалося в державі майже 30 років, починаючі від якогось папірця і закінчуючи глобальними питаннями, і це все було через «парєшать». Цього вже точно немає. І є блискавична реакція на ті факти, які нам стають відомі. Я вже не є правоохоронцем і не можу документувати такі факти, але кадрові рішення приймаються дуже-дуже швидко.
Перша прес-конференція голови ОДА Віталія Бунечка, 29.08.2019 р.
-Щодо кадрових рішень: таке враження, що ви не довіряєте місцевим, тому майже всі ключові керівники – з Київської області.
- Не зовсім так, є і місцеві: один заступник, керівники структурних підрозділів. Але в будь-якому випадку відповідальність за роботу обласної державної адміністрації лежить на мені особисто. І питання не в тому, звідки людина. Транснаціональні корпорації ж не роблять прив’язку до країни. Наприклад, хто зараз очолює представництво Coca-Cola в Україні...
- Трохи дивно порівнювати Coca-Cola і бюджетну установу, рівень відповідальності різний, і там основний показник – доходи.
- Тут теж вимірюється доходами, доходами до бюджету. І завдання обласної державної адміністрації – підвищення рівня життя всіх людей. Проходили й житомиряни співбесіди в Офісі президента, але, на жаль, вони їх не пройшли. І дійсно була критична ситуація: перший час я працював з тим спадком, який мені залишився.
- Людей, які зараз працюють на керівних посадах в ОДА, ви знали раніше, працювали з ними?
- З жодним із них я не працював раніше, це люди, яких я знайшов на ринку праці, були рекомендації. В мене є патронатна служба, яка організовує мою роботу, і так, там люди, з якими я раніше працював. А всіх тих, хто зараз знаходиться на посадах заступників, я, фактично, побачив після свого призначення. Декого бачив, коли проходив спецперевірку, як претендент (на посаду голови ОДА), почав формувати команду нікому нічого не обіцяючи, бо сам ще не був призначений. А з іншими познайомився вже після призначення. І на посаду заступника з гуманітарних питань було три чи чотири співбесіди, але, на жаль, люди їх не проходили. Більш того – мене влаштовувала робота Ярослава Лагути (був призначений заступником голови ОДА Сергія Машковського в січні 2015 року, залишився на посаді, коли головою ОДА став Ігор Гундич, звільнився в жовтні 2019 року й через місяць став керівником Дарницького району в Києві – авт.), і я був налаштований, щоб він попрацював. Ми разом провели на дуже високому рівні Форум регіонів Україні та Білорусі, величезне навантаження лежало на Ярославові. І це був такий маркер для нього і для Віктора Градівського (призначений заступником голови ОДА в грудні 2019 року – авт.).
- Але й з такими підібраними і вже вашими кадрами теж не все добре, наприклад –начальниця управління екології та природних ресурсів Галина Перникоза, яка була звільнена після трьох місяців роботи на цій посаді.
- Вона виявила таке бажання – звільнилася за згодою сторін. Спочатку вирішила, що впорається з дійсно складним управлінням, але не вийшло.
- Це про управління екології чи про управління інформаційної діяльності?
- Так, вона спочатку виграла конкурс на посаду начальника управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю, потім з’явилася вакансія в управління екології й вона захотіла туди перейти. Як кажуть, з трьох випробувань – вогонь, вода і мідні труби – третє найскладніше, його витримують не всі.
- А якість «ліфта», який привіз голів райдержадміністрацій, вас влаштовує?
- Там, де не влаштовувала, ми прийняли кадрове рішення, знову ж таки – за згодою сторін.
- Це про Лугинську РДА?
- Так.
- Ви взагалі впливали на призначення голів РДА?
- Жодним чином.
- Тобто в цьому «ліфті» не ви натискали кнопки?
- «Ліфт» відбирав людей, просіював, але співбесіда і остання відповідальність була на мені, як на голові ОДА. Шкода, що один з 23 варіантів виявився не таким ефективним, як мені б хотілося в Лугинському районі.
- Може є ще хтось серед голів РДА, хто не виправдав сподівань?
- Наразі поки ні.
- Що для вас найскладніше в роботі голови обласної адміністрації?
- Об’єм інформації, який надходить, який перезавантажує кластери. В мене була така ситуація: я поспілкувався з духовенством, це було моє перше спілкування, зібралися на четвертому поверсі, в прес-центрі, впродовж години говорили про духовні речі, спускаюся звідти в гарному гуморі, в гарному настрої, а на третьому поверсі вже чекали люди з величезними проблемами в житлово-комунальному секторі, і я отак «з небес» і прямо «на землю». Ось такий діапазон від духовності і до… Проблеми є, люди йдуть, і навіть не завжди йдуть туди, куди потрібно йти, бо дуже багато питань до органів місцевого самоврядування, але «ось ти голова ОДА, йди і вирішуй». І приходиться втручатися в ці питання, певним чином вирішувати. Добре, що взаємодія з центральними органами влади зараз спрощена, немає в області таких представництв, з яким б у нас не було взаємодії, є лише деякі питання з Держгеокадастром, де вже тривалий час немає керівника.
- З ким складніше співпрацювати – з центральними органами чи з місцевими?
- Мені, насправді, дуже комфортно взаємодіяти і з центральними органами владі, і з місцевими. Я за своєю натурою досить комунікабельний, і люди, які розмовляють однією мовою, завжди можуть про все домовитись, якщо в них немає полярних точок зору на якесь питання. Є президент, я представник президента в регіоні й люди налаштовані на конструктивну роботу задля України. Хто не буде так, буде дисонувати – ми будемо збиратися гуртом і йти човпти.
- Це буквально?
- Це буквально (сміється).
- А як щодо ще однієї обіцянки, яка була за кілька тижнів після призначення – добудувати стадіон «Полісся»?
- Ох, стадіон «Полісся» - це такий біль. Я тільки що був у міського голови (Житомира): ми ці кошти (15 млн грн на добудову стадіону – авт.) наразі заморозили, COVID-19 вибив (з колії) все суспільство і нас також. І якщо ми втримаємо цю ситуацію із захворюванням, то ці кошти залишаться у нас, вони будуть розблоковані і підуть на добудову стадіону. Мені Сергій Іванович (Сухомлин, мер Житомира) тільки що сказав, що Федерація футболу прийняла рішення, воно ще не офіційне – закінчувати чемпіонат в такому стані, як він є. Наша команда «Полісся» вийде в першу лігу, бо ми зараз знаходимося на другому місці. І цей стадіон нам вже конче необхідний для того, щоб наш клуб грав на стадіоні відповідного рівня. Нас може «врятувати» те, що перший етап наступного чемпіонату України почнеться без глядачів, поле в нас уже готове… Цей стадіон – він мені болить, я, коли прийшов на посаду, думав що все можна робити ось так (клацає пальцями). Перший мій візит був у Попільнянський район, там школа в селі Квітневому – ціна питання 1 млн 300 тис. грн і в нас є ці кошти, але сьогодні травень і школа ще добудовується, хоча вона тоді була майже готова.
- А ви пообіцяли, що її швидко зроблять?
- В розмовах з журналістами і в дописах в соціальних мережах, які я спочатку по ночах сам писав (та й зараз пишу, але вже не пости, а лише коментарі, сторінку не веду), мене Юра (Мельник, прес-секретар – авт.) фігурально «бив по руках», тому що я скажу – а мені це потім ставлять в обіцянку. Подивилися сайт «Слово і діло» - я там вже стільки наобіцяв… Досвідченіший політик обіцяє, наприклад, «я можу підняти цей камінь», бо знає, що може нахилитися і підняти. А я був як недосвідчений політик, сказав, і тепер ці обіцянки буду виконувати. Але якби зараз спитали про стадіон «Полісся», то я б спочатку уважно подивився, все проаналізував, а потім вже сказав – я добудую цей стадіон. Так ось – я добудую цей стадіон!
Скріншот з сайту «Слово і діло»
- Встигнете?
- Маю на те велику надію, там виконаний дуже великий об’єм робіт і зараз вже підрядник своїми коштами перекрив (витрати), бо ситуація з COVID заблокувала певні виплати. Я взагалі звик відповідати за свої слова і коли по Квітневій школі підрядник каже – де гарантія, що я отримаю 1 млн 300 тисяч, то я чесно написав від руки: «Я тобі гарантую, що ти отримаєш 1 млн 300 тис. грн» і віддав йому цю розписку. Ми там закрили фінансове питання і, сподіваюся, що він в суд не піде з цією розпискою. Я щиро, чесно, хочу зробити щось, і ніхто не зможе сказати, що я говорю з якоюсь «дулею в кишені», спілкуюся з усіма і себе тут не розглядаю, як політика, а розглядаю, як господарника. Я не є членом політичної партії, але є партія влади, мені імпонує стратегія і концепція, яка зараз втілюється в життя, але я не політик в класичному розумінні цього слова – витягувати стяг, йти на барикади.
- Але, видно, що деякі речі вас дійсно ображають, зачіпають.
- Дуже було показовим, коли «диванні війська» говорили про розведення військ на Донбасі, а це питання було ще дуже «свіже і відкрите» у мене, а «диванні війська» казали, що не потрібно розводити сили... Так поїдьте в Мар'їнку! (місто на околиці окупованого Донецька – авт.) В мене є приклад, коли я тільки став фактично очільником Донецького управління Служби безпеки України, прийшло повідомлення від чергового, я його запам’ятав, воно було російською: «В связи с усилившимися обстрелами детей младшей школы в Марьинке принято решение отпустить домой». Я прочитав, поклав телефон і продовжив далі працювати з паперами, а потім до мене почало приходити розуміння: фактично десь стріляє, воно не долітає, бо тоді вже сили були розведені, але діти вчаться в школі, вони чують, що йдуть обстріли, і для того, щоб не травмувати маленьких дітей, їх відпустили додому, а діти від 5 до 11 класу залишилися вчитися, чуючи, як десь стріляє. Сидіти на дивані в Житомирі, де нічого не вибухає, і розповідати, що не потрібно розводити сили? Так їдьте в Мар'їнку, вперед, там є потреба в людях.
- Які у вас стосунки з місцевими активістами?
- З усіма дуже рівні. Я з ними спілкуюся, мені не страшно, бо ніхто нічого не може «приткнуть»
- Може вам не страшно, бо ви не місцевий?
- Та ні. По-перше, в мені 120 кг ваги і 1 метр 90 см росту, по-друге – я не підкладаю «подвійне дно» у свої бажання і точно не будую дорогу кудись до себе на дачу.
- Так у вас і дачі немає, по декларації – лише два годинники.
- Так, у мене є два годинники, і є батьківська квартира.
- Незадекларована?
- Поясню, бо це колізія. Я повинен вказувати житло, де фактично живу, і ця квартира завжди була в деклараціях, які я заповнював раніше (до електронного декларування – авт.). Це квартира в 100 кв.м., в якій я фактично проживаю, коли знаходжуся в Києві. Зараз буде декларація ( за 2019 рік) і знову скажуть, що я «бомж», бо проживаю в квартирі, яку орендую в Житомирі. Київська квартира мені не належить і зараз я там не проживаю, тому в декларації її не вказував.
- Може у вас ще й машина є?
- Машини в мене немає, а зараз в ній ще й потреби немає. В мене чудовий службовий автомобіль, за який мене «тюкали», але я його точно придбав не собі. В ОДА була ToyotaСаmry 2007 року, яку купили ще за каденції Рижука, там вже такий пробіг був, але всі на ній їздили, і я їздив. Але ж це питання безпеки, бо я не сиджу на місці, постійно їжджу по області, об’їхав вже практично всі райони. На цьому тижні ще заїду в Андрушівку і вже точно закрию всі райони.
- Що вас найбільше вражає у Житомирській області і в Житомирі зокрема?
- На Донбасі, якщо ти з людиною домовився і вдарив по руках, то ніякі папери підписувати не треба, вони точно зроблять і будуть дотримуватися свого слова. А тут можна вдарити по руках, вийти за двері і отримати не дотримання, на жаль, певних домовленостей. Мене це дуже вражає і не подобається, але це ментальність така.
- Ви вважаєте, що це житомирська ментальність?
- Ні, не житомирська, але я ніколи не був чиновником, і коли зі мною домовлялися, як з правоохоронцем, то ми били по руках і я дотримувався своїх домовленостей, а люди дотримувались своїх. Якщо там домовився, що будуть копати яму за 1 гривню в день і вдарили по руках, то він її буде копати, буде бухтіти, але викопає, може ще й ту гривню не візьме. А тут можуть взяти гривню чи десять наперед, не викопають яму, ще й лопатою по горбу надають, бо щось не влаштовує. І це, мабуть, не тільки на Житомирщині так, але мене це вражає. А як посадову особу вражає та кількість проблем, від якої я просто «не приземляюсь»: їх треба вирішувати, вони постійно виникають. Ось лише сьогодні (інтерв’ю записувалось 4 травня –авт.) загасили пожежу, яка 18 діб в Овруцькому районі горіла. І ці проблеми не дають можливість відволіктися, фокусуватися на чомусь іншому, отримувати насолоду від життя. Я люблю просто прогулятися, подивитися, і в Житомирі практикую піші прогулянки, майже не їжджу, а намагаюся пройтися, коли в мене є така можливість. Але, на жаль, я не можу ходити і думати про щось приємне, бо думаю про проблеми, які існують, чи завтра можуть виникнути. Мені нема змоги насолоджуватися життям і дихати на повні груди, цього мені не вистачає.
- Може вже є в Житомирі якесь улюблене місце?
- Я ж не можу далеко відходити від адміністрації. Доходжу до мосту пішохідного, потім по парку до «Ракушки» і повертаюсь або по короткій дорозі (по Лермонтовській – авт.), але вона мені не подобається, бо там поганий тротуар (привіт Сергію Івановичу), або по бульвару до кінця і по Бердичівській назад. Або йду в інший бік – за Будинок правосуддя, в самий кінець, до схилів. По Михайлівській ходжу, коли зовсім мало часу, вона мені подобається, але коротка й тут далеко не розгуляєшся.
Тамара Коваль, редактор Житомир.info
