У 2015 році Сергій Крамаренко був обраний до Житомирської обласної ради від Радикальної партії Олега Ляшка: він балотувався по округу в рідному Олевському районі, де його підтримали 1506 виборців, що дозволило зайняти перше містке в рейтинговому партійному списку кандидатів. На сесії облради 26 вересня 2016 року Крамаренко був обраний першим заступником голови обласної ради. Влітку 2018 року фракція Радикальної партії в обласній раді офіційно перестала існувати, але перший заступник голови зберіг свою посаду. Як йде підготовка до місцевих виборів, які мають відбутися в жовтні поточного року, чи є у Радикальної партії кандидат в мери Житомира, які амбітні плани має сам Сергій Крамаренко та як реагує на закиди недоброзичливців – відповіді на ці питання читайте в інтерв’ю Житомир.info.
- На черговій сесії обласної ради 25 червня вашу відсутність пояснювали тим, що ви знаходитесь у Верховній раді, де обговорюється питання децентралізації. Що саме там відбувалося?
- З моменту обрання Верховної ради нового скликання змінилася система комунікації між обласними радами, місцевим самоврядуванням і Верховною радою. Яким чином змінилась – вона стала відсутня. Раніше існував певний механізм, коли голови обласних рад, мери великих міст щоквартально зустрічалися з головою Верховної ради і проговорювали актуальні питання, бо Верховна рада – основний законодавчий орган, вона приймає закони, які стосуються, в тому числі, й місцевих громад, обласних рад. З минулого року цей механізм перестав діяти. Голови обласних рад і асоціацій, яких є кілька – обласних та районних рад, об’єднаних територіальних громад, міст України – «бомбардували» нового голову Верховної ради проханнями поновити роботу Консультативної ради. І тільки зараз голова Верховної ради зрозумів, що, в принципі, цей механізм потрібен, бо сьогодні на фінальній стадії реформа децентралізації, ми маємо провести вибори по новому адміністративно-територіальному поділу, з новими районами та громадами, але у депутатів Верховної ради немає кінцевого рішення по якій системі вони будуть проведені. Тобто, старт виборчої кампанії буде оголошений 25 липня, а бачення як і де проводити вибори – немає. І прекрасно, що голова Верховної ради поновив цю Консультативної ради з питань місцевого самоврядування й 25 червня було перше засідання, на якому обговорювалося питання як закінчити реформу децентралізації, якою буде система місцевого самоврядування – дворівнева чи трирівнева, чи потрібні нам проміжні райони: буде система об’єднана територіальна громада-область-держава чи ОТГ-укрупнений район, які сьогодні по факту створені, але жодної відповіді чим ці райони будуть займатися – немає. Невідомо, які повноваження будуть у цих районів, що будуть робити ради: чим займатися, кого представляти, чи будуть виконавчі комітети і чим вони будуть управляти. Щоб ви розуміли, наші законодавці забули вирішити питання щодо статусу міст обласного підпорядкування й обласних центрів, які попадають в ці райони. Міста обласного підпорядкування мали окремий статус: виконавчі комітети Житомирської міської ради, Бердичівської, Коростенської, Малинської, Новоград-Волинської мали свої права.
- Прем’єр-міністр запевняв, що у мерів обласних міст повноваження не забирають.
- Але в проєкті закону в нових 129 районах вони є центрами цих районів. І зараз районна рада Житомирського району, до якого «набігло» дуже багато й буде близько 570 тисяч мешканців, вона буде єдиним органом, який управляє. І тоді Житомирська міська рада перетвориться в номінальну структуру. І мери міст на Консультативній раді поставили це питання руба. Можливо, для невеликих обласних центрів, як Ужгород, це нормально, але така ситуація й у Харкова, де Харківський район матиме 1 мільйон 700 тисяч мешканців, це більше ніж Житомирська область, й це буде Харківська районна рада.
- Щось вирішили по цьому питанню під час зустрічі у Верховній раді?
- Ні. Для мене знаєте що було дивно? Що наші законодавців, багато депутатів Верховної ради з цього приводу позиції не мали, й не те що позиції, а навіть усвідомлення, як цей механізм працює. І, до речі, на цій зустріч був голова Центральної виборчої комісії і його основний меседж: для майбутніх місцевих вибори потрібно дві речі – розуміти, де ми робимо вибори, і по якій системі. А кінцевої редакції Виборчого кодексу ще немає, як і фінальної редакції закону про адміністративно-територіальний стрій.
- Новий Виборчий кодекс вже ж ухвалений в грудні?
- Але до нього будуть внесені зміни, які вже проголосовані в першому читанні. Разумков (голова Верховної ради) обіцяв, що за два-три тижні буде ухвалена кінцева редакція і вона буде відрізнятися від тої, що є на сьогодні. В першому читанні голосів вистачило, там вноситься багато змін до чинної редакції. І ЦВК просить – дайте правила і дайте територію, де будемо проводити вибори. Але мери виступають категорично проти і пропонують ввести додаткові «районо-міста» - присвоїти великим містам статус районів.
- Це якась маячня...
- Маячня не в цьому, а в тому, що коли робиться реформа і коли ми організовуємо вибори, то маємо розуміти, що є певний «дедлайн», коли треба вийти з баченням. І це треба робити до того моменту, коли почнемо голосувати. Не можна йти на вибори, не маючи бачення кінцевої редакції закону. І небезпека в тому, що це не тільки децентралізації стосується, а й медичної реформи: реформа йде, а кінцевого бачення, чим все має завершитися ні в кого немає. Я граю в шахи, шахіст-аматор, і коли я будь-який хід роблю, то бачу всі наступні кроки – ось тут ми починаємо і тут ми закінчуємо. Так, я допускаю, що впродовж реалізації реформи можуть вноситися якісь корективи, тому що відразу не можна врахувати всі аспекти, але не можна йти, не бачачи кінцевої мети та моделі функціонування.
- Яка вірогідність того, що вибори відтермінують?
- На зустрічі була певна група голів обласних рад, яка це питання підіймала. Я молодий політик, мені 43 роки і в обласну раду я обрався перший раз, але є люди, які мають по два-три терміни, багато років вже пропрацювали і мають певний досвід. І вони говорять: хлопці, те, що ви нам пропонуєте зараз ухвалити законом адміністративно-територіальний устрій, надати новим районам певні повноваження, то це вже не перша, не друга і навіть не третя спроба, ви приймаєте якісь закони, потів вносите зміни, де в нас забирають повноваження. Якщо серйозно говорити про реформу децентралізації, то вона має бути завершена внесенням змін до Конституції, де мають бути затверджені межі, повноваження. І частина таких досвідчених голів обласних рад запропонувала відтермінувати вибори, прийняти зміни до Конституції в частині адміністративно-територіального устрою, затвердити повноваження і надати гарантії місцевому самоврядуванню, що ці правила не будуть змінені. І після цього на новій конституційній основі проводити вибори й формувати вертикаль місцевого самоврядування. По змінах до Конституції була окрема велика дискусія, яка тривала декілька годин й мені сподобалося, що там було багато фахівців, але вони були переважно з регіонів. Тобто, люди, які розуміють, куди потрібно рухатися, були не в центрі прийняття рішень.
- Можливо в центрі прийняття рішень дослухаються до фахівців з регіонів?
- Ймовірність перенесення виборів надзвичайно мала. Логічно було б прийняти рішення як ми реформуємося, внести зміни до Конституції й потім провести вибори, і тоді мова б йшла про відтермінування їх до весни, щоб за пів року зробити це «домашнє завдання». Але є те, про що промовчав на засіданні голова Верховної ради, його заступники, голова профільного комітету та бюджетного комітету: немає сьогодні голосів для того, щоб внести зміни в Конституцію, «конституційної більшості» (більш ніж 300 голосів нардепів – авт.) просто не існує. А не існує з двох причин: перша – немає цілісного бачення цієї реформи; друга – немає впевненості, що її можна завершити в піврічний термін. І є ще третє, про що на зібранні в Раді не говорили: ви ж розумієте, що ця реформа була затягнута не для того, щоб дійсно доопрацювати децентралізацію, а для того, щоб виконати домовленості, які були досягнуті в «Норманському форматі», вони мали імплементувати ті непопулярні рішення під прикриттям цих виборів. Тому минулого року активно підімалося питання про дочасні місцеві вибори, дочасні парламентські вибори, теза про те, що треба зменшити кількість депутатів Верховної ради до 300 – це все спроби завуалювати та протягнути ті непопулярні домовленості по Донбасу.
- Тобто знову «зрада»?
- Новій владі треба виходити на якийсь діалог, вони ж брали на себе певні зобов’язання. Але ці зобов’язання одне діло взяти, а інше – виконати. Чим відрізняються досвідчені політики від недосвідчених: досвідчені розуміють, що треба обіцяти так, щоб потім була хоч якась ілюзія виконання, а хлопці перед виборами так багато і сміливо обіцяли, бо не усвідомлювали, як це виконувати, рішення їм здавалися простими, а простих рішень немає. Якщо в пересічному житті немає простих рішень, то невже вони можуть бути у великій політиці. І на засіданні це питання підіймалося: ніяких «особливих статусів» і ніяких «особливих районів» - це у своїх виступах підкреслили декілька голів обласних рад. Мені здається, що сьогодні суспільство в цьому плані абсолютно одностайне. Я розумію, що в Нормандії є певні домовленості, певний тиск з боку наших європейських і заокеанських партнерів для виконання якихось домовленостей, але у Верховній раді на це голосів нема і я впевнений, що й не буде.
- Радикальна партія вже почала підготовку до виборів, немає проблем з кандидатами, з гендерною квотою?
- Безумовно готуємося і проблем немає, бо ми одна з тих партій, яка системно працює, і в нас є перевага – ми беремо участь у всіх виборах: у нас є кандидат в президенти – наш лідер Олег Валерійович (Ляшко), у нас є список до Верховної ради, сформований список в обласну раду, до місцевих рад.
- Кандидат на мера Житомира є?
- На мера Житомира немає, але можливо буде людину, яку ми готові були б підтримати. Ми абсолютно чітко усвідомлюємо, де у нас сильні позиції, а де у нас слабші позиції. Ми партія, яка великою мірою відстоює інтереси сільського населення, у нас дуже сильні регіональні організації там, де є велика кількість сільського населення. Час партій, які «за все хороше, проти всього поганого» відходить, має бути певне позиціювання. Ми сьогодні, в першу речу, відстоюємо інтереси селян, тому немає сенсу виставляти кандидата на мера Житомира, це не наша цільова аудиторія, не наш пересічний виборець. Безумовно, у нас є багато прихильників у Житомирі, але це не більшість населення. Для прикладу, під час минулорічної виборчої компанії в області було 140-150 сільських дільниць, де в нас було перше місце. І це при тому, що кампанія дуже важко йшла, була якась така ейфорія партії «Слуга народу», люди вірили в перспективу, їм хотілося чогось нового, світлого, чесного, такого, якого не було ніколи. І багато виборців, які традиційно за нас голосували, традиційно підтримували Олега Валерійовича, Радикальну партію, пішли голосувати за «слуг». Але ми сьогодні спостерігаємо, що дуже багато виборців, які були зачаровані минулого року, за рік розчарувалися й повернулися до нас.
- Ви впевнені, що ці виборці повернулися саме до вас, а не перейдуть до якоїсь іншої партії?
- Я вам говорю про те, що ми відчуваємо у спілкуванні з людьми: багато людей, які голосували традиційно за Радикальну партію Олега Ляшка, а минулого року були зачаровані партією «Слуга народу» і президентом Зеленським, сьогодні повертаються до Олега Ляшка. Зрозуміло, що це мої здогадки, мої відчуття і моя аналітика. Відповідь на це питання стовідсотково ми отримаємо 25 жовтня (день голосування на місцевих виборах 2020 року – авт.).
- Соціологічні дослідження не проводили?
- Готуємося проводити, на старті виборчої кампанії соціологія у будь-якому випадку буде і будемо ще робити контрольну ближче до осені. Але вдавалося подивитися іншу соціологію, яку роблять наші партнери, колеги: ми, в принципі, на тих позиціях, які були минулого року, а у спілкуванні з людьми, на яке ми найбільше орієнтуємося, відчуваємо, що наш виборець до нас повертається. Багато партій після поразки, після того, як не проходять до парламенту, розсипаються, але в Житомирській області лише декілька керівників районних організацій втратили ентузіазм, а весь кістяк, 90% організації залишається. Це люди, з якими ми пройшли не одні вибори, вони сьогодні в строю, з нами. І ми впевнено йдемо далі до перемоги.
- Щодо партнерів і колег: в Інтернеті активно поширювали фото зустрічі Олега Ляшка з Юлією Тимошенко, в Житомирській області у вас партійні колеги – це «Батьківщина»?
- Сьогодні Олег Валерійович буде балотуватися до Верховної ради по округу №208, і багато політичних партій і лідерів його підтримали – це факт. Ми вдячні Юлії Володимирівні (Тимошенко), за те, що вона підтримала, і підтримка Бориса Філатова, мера Дніпра, відомої і знаної людини, теж важлива. Я б взагалі трохи ширше глянув на це питання. В 2014 році Партія регіонів пішла й, здавалося, пішла вже надовго, але сьогодні «п’ята колона», очолювана Медведчуком, набирає оберти і, в якийсь момент, може стати домінуючою силою. В таких ситуаціях потрібно не шукати відповідь на питання «хто винуватий», а відповідати на питання «що робити». І треба робити висновки з тої сторічної, тисячорічної нашої історії: там, де два українці – там три гетьмани.
- Пам’ятаю багато різних домовленостей перед виборами, але «гетьмани» зазвичай перемагають.
- Якщо нам цього не вдасться зробити, то ми втратимо державу, втратимо довгий час. Наші нащадки її, безумовно, відновлять, і це будуть люди, які з цього столітнього, тисячолітнього прислів’я зроблять висновки. Я вірю, що ще нашому поколінню вдасться це зробити. І скажу з власного досвіду – я так робив. Я заступник голови обласної ради, наша фракція – три чоловіки…
- Немає вже фракції Радикальної партії.
- Добре, наша група – три депутати від Радикальної партії, й нам вдається мати вплив, а це ж лише 3 з 63 (загальна кількість депутатів облради – авт.). Вдається, тому, що ми спілкуємося з колегами, підтримуємо один одного і свої інтереси не ставимо вище, ніж інтереси інших колег.
- Може вдається мати вплив, тому що є перший заступник голови обласної ради, який може впливати на кадрові рішення, на бюджетні та майнові питання?
- Ні, навпаки, й не треба ставити воза поперед коня. Вплив може базуватися лише на авторитеті й підтримці, посада не тягне за собою підтримку, навпаки.
- Але посада тягне за собою авторитет.
- Ще жодна посада нікому авторитета великого не додала, якщо вона виборна. Як тільки ви втратите підтримку депутатського корпусу, то цієї посади за один день не стане, я бачив сотні прикладів.
- Але ж були спроби вас змістити з цієї посади, до речі – від ваших колишніх колег по фракції РПЛ.
- Так, були, і чим це закінчилося? Посада не може врятувати, але врятувати може дружнє і братське плече, авторитет серед депутатів. Якщо ти не чуєш депутатів і, умовно кажучи, спекулюючи своєю посадою їх експлуатуєш, то завтра вони натиснуть кнопки – і тебе немає. В такій ситуації спиратися можна лише на довіру, на відносини, на авторитет, але не на посаду.
- Або на якісь домовленості: я – тобі, ти – мені.
- Чисто теоретично ви правильно говорите, але для того, щоб щось робити, треба комунікувати. І коли ти щось комусь обіцяєш, то люди тобі мають вірити, ти маєш виконувати дані обіцянки. І коли я говорю про обіцянки, то це жодним чином не стосується чогось такого…
- І одразу пригадуються депутати від різних фракцій, призначені на керівні посади в комунальні підприємства та установи. Можливо, це ті самі домовленості, на яких базується авторитет, підтримка?
- Якби я став заступником місяць тому, то я б це допускав, але я вже чотири роки на цій посаді і скажу чесно, чим я пишаюся – мені з депутатським корпусом вдалося налагодити продуктивні, нормальні людські відносини. І коли були подібні питання, коли навіть мої колишні колеги намагалися змістити мене з посади, то для цього ж треба знайти 33 депутати, які хочуть цієї заміни. І мені так само треба знайти 33 людини, які не хочуть цієї заміни. І в цій грі видно довіряють тобі люди чи ні, вірять твоєму слову чи не вірять, можеш ти на них розраховувати чи не можеш. Я радий з того, що більшість депутатів вірить моєму слову. Я спілкуюся абсолютно з усім депутатським корпусом, в мене з ними є порозуміння.
- Але мені все одно не дає спокою призначення депутатів, навіть без профільної освіти, на керівні посади. Ви куруєте кадрові питання?
- Рішення по кадрових питаннях в Житомирській обласній раді приймаються колегіально. Є сесія обласної ради, яка призначає керівників.
- Призначає вже обраних конкурсною комісією.
- Так. В конкурсну комісію входять депутати, і є безліч випадків, коли конкурсна комісія підтримає кандидата, а рада не підтримає.
- Останнім часом я таких випадків не пам’ятаю.
- Бо є консенсус між депутатським корпусом. І в будь-якій раді рішення може бути тільки колегіальним. В якій формі ви домовитесь, через «я тобі, ти мені», «це гарний спеціаліст» чи якось по іншому, тільки після цього питання можна виносити в сесійну залу. Коли немає таких домовленостей, то воно під час сесії провалиться, так працює колегіальний орган. Є депутатські групи, фракції, авторитетні депутати, не великий секрет, що багато депутатів поміняли свою роботу – хтось був лікарем в районі, а став лікарем в області…
- А хтось був приватним підприємцем, а став керівником комунального підприємства, а хтось з освітою автодорожній інститут став керівником діагностичного центру в Коростені..
- А хтось навпаки – з освітою лікаря хоче очолити всі комунальні підприємства разом взяті (сміється). Така специфіка роботи органу місцевого самоврядування, бо він враховує думку всього депутатського корпусу, без цього жодні кадрові призначення неможливі.
- Ще до вас були закиди з приводу комунального майна, що намагаєтесь щось захопити, прилаштувати «свою людину», комусь щось віддати.
- Я не надто досвідчений політик і спочатку дуже гостро на це реагував. Тут працює така стара класична школа інформації й дезінформації. Спершу я важко сприймав такі закиди, намагався щось розказати, довести, бо вважаю: якщо ти хочеш щось довести, то треба максимально відкрито «викласти карти на стіл» - ось є така ситуація, шукайте. Але насправді в дезінформаторів немає завдання розбиратися, важливо просто закинути інформацію. Нагадаю, що найбільше повноважень має обласна рада, сесія, другий за повноваженнями – голова ради, й між заступниками та керівником апарату розписані повноваження – хто за яку галузь відповідає. Так ось, за питання комунальної власності я не відповідаю, і за охорону здоров’я не відповідаю. І щодо комунального майна, то в нас є робоча група, куди делеговані представники всіх депутатських фракцій в певній квотності, очолює цю групу голова обласної ради, заступник голови робочої групи – профільний заступник голови облради, в цю групу я не вхожу. Безумовно, майно – цікава тема для багатьох, але це не моя відповідальність. Тому коли мені починають щось закидати про комунальне майно, то я говорю: все майно Крамаренка, яке ви знайдете, – воно ваше, забирайте.
- Це ваш перший похід в політику, каденція облради вже майже завершена, які основні висновки за ці п’ять років зробили?
- До того, як потрапити на службу в орган місцевого самоврядування, я майже 19 років займався бізнесом, державна служба в мене зайняла 10 місяців, за які мені вдалося попрацювати в тих районах, до яких я взагалі ніякого відношення не маю: моя кар’єра на держслужбі починалася з Лугинського району, з начальника відділу економіки РДА. Все, що мене зв’язує з Лугинським районом, це те, що він знаходиться за 60 км від Олевського району.
- А все, що вас зв’язує з економікою?
- З економікою мене якраз зв’язує дуже багато, тому що я підприємець по духу, я завжди вважав, що це моє покликання і в мене непогано виходило. В мене є відчуття, я розумію, що таке бізнес, як працюють економічні закони, там у мене все було гармонічно. А коли я потрапив на державну службу, то мене врятувало те, що я вже реалізувався як підприємець. Я розумію, що коли у людини не закриті базові потреби, то вона починає «заглядати» в кишеню держави, в кишеню громади, бо їй треба поправити ситуацію. У мене троє дітей і якби я мав 1 тисячу гривень зарплати і не мав би інших джерел доходів, то, напевне, мені було б важко.
- Може б вже зараз сиділи за ґратами?
- Я вам відверто скажу: ті, хто заглядає державі в кишеню і вміє це робити, то якось в них дуже гарненько все виходить, і ніхто з них особливо не сидить. І чим більше краде, тим менше сидить. Але тут хто для чого йшов на держслужбу. В мене дуже амбітні плани: я в цьому житті хочу реалізувати себе як політик і як державний діяч. І це не про «схеми», все, що мені потрібно було заробити, я вже заробив, в мене воно є.
- Обласна рада – це перша сходинка на цьому шляху?
- Ні, перша сходинка – це відділ економіки Лугинської районної державної адміністрації. Так, рівень моїх амбіцій високий, мені важко ними ділитися, бо в нас таке неоднозначне ставлення до амбіційних людей, які хочуть підійматися вище. Мені деякі кажуть: ти, мабуть, хочеш у Верховну раду. Ні, я хочу, щоб Верховна рада – це був просто певний щабель. Коли мені починають розповідати, що в мене є якісь корупційні інтереси, то вони не розуміють мою мету. Я не проміняю це на умовні сто чи тисячу гривень, мені не цікаво тут замазатися, щоб я потім не міг досягнути своєї мети. Моя мета – вона велика і амбітна. Після Лугин я працював в Олевському районі, був першим заступником голови райдержадміністрації. На той момент, у 2015 році, в Олевському районі процвітав видобуток бурштину. Відверто скажу, від районної державної адміністрації, від обласної державної адміністрації нічого там не залежало: приїжджав Машковський (тодішній голова ОДА – авт.), казав «припинимо», але все було марно, тому що все було зав’язане на Печерські пагорби і місцева влада була там як «статисти». У мене було безліч пропозицій долучитися до цього незаконного видобутку: пропонували ставити помпи, включатися у видобуток бурштину. Але знову ж – люди не розуміли моєї мотивації, бо є певний стереотип: раз ти чиновник, то 100% прийшов сюди «заробляти». Для мене державна служба – це маленькі щаблі, щоб дійти до моєї великої мети, а якщо ти хочеш дійти до великого і світлого, то немає сенсу «спалитися» на якійсь помпі в Олевському районі в гумових чоботах, це смішно. Тому коли мені на нинішній посаді починають щось закидати за комунальні підприємства, то я кажу: якби я хотів накрасти грошей, то я б їх накрав в Олевському районі з двома помпами на бурштині.
- Не думаю, що всі вірять в те, що цього не було.
- Так, мені багато говорили, що у мене там були помпи, а я їм відповідав – забирайте. Знаходите помпу Крамаренка – можете відразу забирати, вона ваша.
- Не можу не запитати про ваш підтверджений діагноз COVID-19: кажуть, такі ситуації чітко проказують, хто дійсно є твоїм другом.
- Для мене це була досить непроста ситуація. По-перше, я не очікував і ніколи не вірив, що таке може бути, по-друге, моя робота, моя посада така, що я спілкуюсь з безліччю людей, з усім керівництвом області. Коли мені в 9 годин вечора Парамонов (керівник обласного лабораторного центру – авт.) повідомив про підтверджений діагноз, я якраз збирався на вихідні їхати додому, до дітей. Зрозуміло, що я вже нікуди не поїхав і почав складати список тих, з ким контактував, кому я маю повідомити, вийшло десь 50 чоловік. Я всім передзвонив і, чесно скажу, був здивований тим, наскільки багато людей запропонувало свою підтримку: голова обласної ради, голова ОДА, старі друзі, які прочитали потім цю інформацію. Мене позитивно вразило те, що дуже багато людей відгукнулося. А ми ж начиталися цих італійських історій, коли вирішують, кого підключати до апарату штучної вентиляції легенів, і ти вже починаєш прогнозувати ситуацію: куди тебе повезуть, чи буде там апарат, щоб тебе підключили, бо якщо стан різко погіршиться, то ти вже не зможеш нічого пояснити. Також дзвонив Ярослав Миколайович Лагута, який працював заступником голови ОДА, а зараз у Києві працює, пропонував свою допомогу, якщо мене десь в Київ повезуть. І це було приємно. Скажу чесно, я навіть більше повірив в людей, ніж що цього. Було дуже приємно, що багато людей запропонували допомогу, слава Богу, вона не знадобилася.
До речі, в якийсь момент наступила ейфорія, що захворювання проходить безсимптомно, а потім, коли підвищилася температура й нюх пропав, то я зрозумів, що не з того моменту почав рахувати. Я тепер уже фахівець у цьому: найважчі дні – з 5 по 8, коли може піти ускладнення на легені, і ці дні треба рахувати не з моменту виявлення, а від перших симптомів, які можуть з’явитися чи взагалі не з’явитися. А я вже на третій день після виявлення вирішив, що «проскочив», а потім, коли підвищилася температура, то мій бойовий дух трохи підупав (сміється). Але це життя, добре, що все так минулося. Я спілкувався з головним лікарем нашої обласної лікарні Богданом Богдановичем (Леськівим), то він мені порадив особливо не розслаблятися, бо якщо перехворів в легкій формі, то через 1-1,5 місяці можна ще раз цей вірус підхопити. Я сподіваюся, що снаряд в одну воронку двічі не попадає, таких випадків не багато, й менш за все я хотів би прославитися на всю Україну тим, що двічі захворів. Маю надію, що цього не буде.
Тамара Коваль, редактор Житомир.info
(всі фото з сайту обласної ради)
