Інтерв'ю

Матвій Хренов збирається балотуватися в мери Житомира: з ким, навіщо та чи не заважає цьому статус радника Сухомлина

19 липня 2020, 12:33

За призначення Матвія Хренова на посаду заступника мера Житомира депутати міської ради проголосували на сесії 30 листопада 2015 року. У короткій презентаційній промові майбутній заступник з гуманітарних питань повідомив, що За першою освітою він лікар, за другою освітою – магістр управління, працював у міській лікарні №1, а на день голосування керує приватним медичним центром «Відновлення». 26 лютого 2018 року Матвій Хренов написав заяву на звільнення з посади заступника мера «за угодою сторін» і під час сесії міської ради 1 березня цього ж року депутати за це звільнення проголосували. З липня 2018 року й до звільнення Уляни Супрун Матвій Хренов був її радником на громадських засадах. В 2019 році в Житомирі жваво обговорювали можливість висування Хренова кандидатом в народні депутати від партії «Слуга народу» по округу №62, напередодні старту місцевих виборів знову з’явилися чутки, що Матвій Хренов збирається поборотися за посаду мера Житомира. Чи дійсно це так, від якої партії буде балотуватися, що крім амбіцій штовхає колишнього заступника мера на такий крок та чи готовий він знову опинитися під шквалом «бруду» – відповіді на ці питання читайте в інтерв’ю Житомир.info з Матвієм Хреновим.

- Останнім часом з’явилися чутки, що ви збираєтеся балотуватися в мери Житомир, це лише чутки чи правда?

- Так, це правда.

- Від якої партії?

- Мені здається, що на регіональному рівні питання партії – вторинне, важливіше – це люди, які йдуть на вибори від неї. На сьогоднішній день є перемовини з деякими політичними силами, які готові мене підтримати, але ще є питання до законодавства, по якому будуть вибори відбуватися, це матиме вплив на вибір партії.

- Верховна рада 16 липня вже змінила виборче законодавство.

- Але самого ухваленого закону ми ще не бачили. І поки немає чіткої відповіді, чи має партія бути представленою в 2/3 округів, чи може бути лише в одному регіоні. Треба побачити норму нового закону. Але я глибоко переконаний, що партійність в тому вигляді, як вона зараз існує в Україні, на регіональному рівні є вторинною. Більшість загальнонаціональних партій взагалі не бачать регіони, або бачать їх лише як ресурси, їх більше цікавить національна політика. І потім, якщо ти – представник національної партії, то від неї часто є вплив на ті рішення, які приймають місцеві ради. Я дуже добре пам’ятаю історії, коли приходили вказівки місцевим фракціям не голосувати за якісь проєкти рішень, іноді навіть не пояснювали людям, чому вони не мають права голосувати. І говорити, що рішення, які приймаються на місці, мають бути контрольовані згори – це не про Житомир. Також є проблема з близькістю Житомира до Києва: величезна кількість партій, які представлені в місті, керуються немісцевими людьми і це погано, бо, якщо подивитися на інші регіони, великі міста, то там рішення приймаються місцевими людьми, а це дуже важливо. Хочу уточнити: я не прихильник федералізації і говорю не про це, я не говорю про сепаратизм, просто є міські питання й вони більш господарські. Я розумію, що можуть бути політичні заяви, але потім починається робота і треба пам’ятати про місто, в якому ти живеш.

- Можете назвати партії, з якими зараз йдуть перемовини?

- Я би поки що цього не робив.

- Крім звичайних амбіцій чим ще підкріплене ваше бажання балотуватися в мери: є власне бачення розвитку міста, хочеться виправити якісь помилки? Чому виникло таке бажання?

- Важлива та команда людей, яка формується навколо мене. Це люди з великим досвідом в різних галузях, який розвивався в сучасних вимогах, не «господарники» в класичному розумінні цього слова, а молоді професіонали, які розвивалися і стали експертами не лише в Житомирі, а й на національному рівні. Зараз мусується теза, й це не лише про Житомир, що діючим міським головам немає альтернативи, треба їх підтримати, бо були досягнуті певні результати. Одним з моїх завдань є показати, що, по-перше, має бути конкуренція ідей в політиці. І це особливо принципово, коли ми говоримо про місцеве самоврядування, тому що сама по собі міська рада – це від слова «рада», а не «виконавці». І якщо ми говоримо про вибори, які мають відбутися, то повинна бути не тільки боротьба особистостей і піару, але й конкуренція ідей. Так, є речі, які в Житомирі мають бути реалізовані, бо на мою думку на сьогоднішній момент вони або недостатньо реалізовані, або взагалі не реалізуються. Дійсно, у порівнянні з останніми роками на сьогодні в місті почався рух і це дуже добре, але на моє особисте переконання, для якісного розвитку міста цього не достатньо. І міська рада так і не стала справжнім сервісним центром, який забезпечує сервіси для громадян, вона не стала зручною, не стала відкритою.

- Що заважало вам на посаді заступника мера зробити якісні сервіси по тих напрямкам, якими ви опікувалися?

- Багато речей ми робили, але з кожним місяцем мого перебування на посаді через глобальну ситуацію з системою роботи мерії реалізовувати якісь речі ставало все важче, кожен наступний крок давався надзусиллями, в якийсь момент результати роботи вже не дорівнювали тим зусиллям, які для цього витрачалися. І це було пов’язано з організацією певних процесів в самій мерії.

Сесія міської ради 1 березня 2018 року, на якій проголосували за звільнення заступника мера Матвія Хренова

- Ви не могли впливати на організацію цих процесів?

- Ні. Наприклад, я ніяким чином не впливав на роботу міської ради, а велика кількість процесів мала реалізовуватися саме через міську раду, через голосування. І, до речі, часто питання щодо ухвалення тих чи інших рішень були пов’язані саме з загальнонаціональною політикою. Були й речі, які ми реалізовували, і по тих напрямках, де я працював, вони робилися максимально відкрито. Наприклад, ми зробили відкриті конкурси на різні гранти міського голови, міської ради, щоб будь-яка людина могла подати заявку і не чиновник в кабінеті вирішував, як розподіляти певний бюджет в спорті, або культурі, а щоб це робилося на конкурсному відборі. Але життя міста не обмежується лише соціально-гуманітарними питаннями, величезна кількість питань стосується економіки, розподілення комунального майна, його оренди та продажу. І зараз вже на законодавчому рівні закріплено, що продаж комунального майна відбувається через «Прозоро», так само оренда чи продовження оренди також має відбуватися відкрито через «Прозоро». Я бачив, як працюють ці комісії: вони є суперсуб’єктивними, рішення приймалося з аргументами «знаю-не знаю», «подобається-неподобається», особливо щодо продовження оренди. У нас існують тисячі якихось незрозумілих громадських організацій, результатів роботи яких ніхто не бачить, але вони орендують за пільговою ціною величезну кількість комунального майна, яке є надбанням всієї громади і має або приносити прибуток громаді від його реалізації, або, якщо це дійсно діюча громадська організація, то треба розуміти, що ці люди роблять, яку користь громаді вони приносять.

- Ви згадали про команду: якщо вона є, то чому ви не привели її в міську раду, коли були заступником мера?

- Частина людей працювала зі мною в міській раді, але та система, яка на сьогоднішній момент там створена, не сприяла особистісному росту цих людей і можливості реалізувати всі свої ідеї. Деякі люди й зараз працюють у різних муніципальних і міських організаціях і реалізовують свої програми.

- А деякі мають судові справи: Ніну Рябенко оштрафували за новорічні подарунки, справа по закупівлі медичного обладнання, де фігурує Марія Місюрова, передана до суду

- Робота в мерії була вибудована таким чином, що будь-яка людина, яка хоч на два дні заходила туди працювати, – по ній є кримінальна справа. І це також одне з моїх питань до тої системи: вона так вибудована, що по людях, які щось хочуть зробити, відразу відкриваються кримінальні справи. І в мене є питання до якості роботи правоохоронних органів: хочу побачити доведення цих кримінальних справ до кінця. До речі, й по мені є справи по адміністративне правопорушення – за закону про доступ до публічної інформації: є два судових рішення, по якім були виграні апеляції.

- Хто з вами судився?

- ГО «Антикорупційний рух Житомирщини», всі позови до мене були від цієї організації й вони стосувалися запитів на інформацію. Ми колись рахували, що лише за три місяці «Антикорупційний рух Житомирщини» зробив 170 запитів на отримання різної інформації, а крім них же є й інші організації, інші запити. До речі, це є величезною проблемою, коли через спеціальні дії подібних громадських організацій блокується робота виконавчих органів ради, тому що люди тижнями готують відповіді на запити, які іноді просто дублюються: переформульовується питання і доводиться переробляти вже надану інформацію й надавати ще раз. І це є, фактично, один із варіантів політичної боротьби в Житомирі, спосіб заважати людям працювати.

- Крім адміністративних позовів кримінальних справ щодо вас не було?

- Ні.

- Ходили чутки про хабарі, затримання…

- Чутки ходили, так. Я коли працював у міській раді, то відкриваючи Facebook щодня дізнавався щось новеньке про себе.

- Що найбільше з цього сподобалося?

- Мене завжди тішила кількість моїх «коханок», які змінювалися щотижня, дуже гарні жінки (сміється). Був випадок, коли ми з дружиною сиділи в кафе й зайшла працівниця міської ради, я кажу: дивись, вчора написали, що це моя коханка, разом посміялися. Але якщо говорити серйозно, то це величезний стрес для людини особисто та її родини. Я знаю людей, по яких «чорний піар» відбувався на систематичній основі, і будь-яка дія піддавалася жорсткій критиці. До речі, я вважаю, що критика дії – це нормально, але критика особистості – це неприпустимо. На жаль, в Житомирі цим досить якісно зловживають. Люди з інших регіонів, з якими я спілкуюся, кажуть, що їх вражає та кількість «бруду», яка існує в житомирській політиці. До речі, під час моєї роботи консультантом в Міністерстві охорони здоров’я ми багато їздили по Україні і тільки в Житомирі на зібрання з медиками прийшла величезна кількість псевдоактивістів, які почали виступати й теми їхніх виступів взагалі не стосувалися охорони здоров’я. Будь-яка людина, яка йде працювати в мерію, стає мішенню.

- Проте, ви знову збираєтеся туди зайти. Вже є імунітет до «бруду», до «чорного піару»?

- Є бажання провести певні зміни, яких наше місто потребує. За останні два роки по своїй роботі я відвідав багато обласних центрів і до цього багато подорожував Україною й побачив, що ті речі, які дає децентралізація, допомагають містам, територіальним громадам розвиватися. А темпи розвитку Житомира я вважаю достатньо низькими, інші обласні центри розвиваються набагато швидше. Так, дійсно добре, що почали реалізовуватися певні інфраструктурні проєкти і, повертаючись до вашого питання – по всім ним відкриті кримінальні провадження, бо за будь-що, що ти робиш в мерії, відкриваються кримінальні провадження, це зовсім не допомагає в роботі і демотивує. Але я не бачу прогресу системи, яка б сприяла самому розвитку громади та її безпосередніх членів, я не бачу залучення професійних менеджерів в роботу цієї системи. До речі, є багато прикладів залучення класних фахівців, які ставали неефективними і звільнялися саме через ту кількість внутрішніх інтриг та тиску непрофесіоналів, який вони зазнавали в тій системі. І я вважаю, що це потрібно змінити. Люди важливі, мають працювати професіонали, які розуміють, що вони роблять, щоб ця громада розвивалася. І питання не лише в роботі самої мерії, бо це лише одна інституція, є велика кількість міських закладів, установ, де мають бути створені умови для розвитку. Місто – це не стіни, місто – це люди, які в ньому живуть, які повинні в ньому бачити своє майбутнє і розвиватися, бо є шалена проблема через близькість Києва, який просто вимиває людський ресурс з Житомира: багато житомирян, які були частково реалізовані тут, їхали в Київ і ставали там експертами міжнародного рівня. І таких людей треба залучати до роботи в місті, щоб місто розвивалося. Крім того, близькість столиці – це не лише проблема, але й велика кількість переваг та можливостей, які потрібно використовувати і розвивати. Наприклад, люди, які працюють та живуть у Києві, на вихідні можуть приїжджати в Житомир і отримувати різні послуги, зокрема – стоматологічні: якість класна, а ціна вдвічі менша. Я вже мовчу про те, що в місті не розвивається туризм від слова «взагалі», немає базової туристичної інфраструктури, навіть вказівників. На національних та міжнародних ресурсах типу Booking чи Tripadvisor Житомир, фактично, не представлений і це проблема, бо люди зараз використовують сучасні інструменти для планування подорожей.

- Ви після звільнення з посади заступника стали радником мера, які були ваші функції, що радили?

- Ми з Сергієм Івановичем багато співпрацювали, особливо коли почалася криза з COVID-19: проговорювали різні моменти на початку, коли взагалі було нічого не зрозуміло. Говорили про питання логістики, як правильно розгортати та готувати госпіталі, яке обладнання варто докуповувати, щоб підсилити наші лікарні, як формувати маршрути пацієнтів. І на основі нашої співпраці я робив декілька пропозицій на національному рівні, певні свої думки презентував і прем’єр-міністру, який працював на той момент (Олексій Гончарук – авт.), але, на жаль, він був змінений через декілька днів після нашої розмови. І президенту (Володимиру Зеленському) я це казав під час співбесіди на посаду міністра охорони здоров’я, але мене не почули.

- Тобто вам пропонували посаду міністра охорони здоров’я?

- Так, я був на співбесіді на цю посаду, це було десь наприкінці лютого чи на початку березня, розглядали мою кандидатуру. Я говорив про певні застереження, які будуть по реалізації медичної реформи і по ситуації з коронавірусом, яка тоді тільки розпочиналася. І я тоді вже говорив, що необхідно знімати обмеження для закладів щодо закупівлі медичного обладнання, яке буде використовуватися для лікування COVID-19, необхідно починати інвестувати саме в кисневе обладнання, починати розгортати госпіталі. Але, на жаль, тоді були певні політичні моменти і ті дії, про які я казав, почали робити із запізненням, а щось і взагалі вже пізно було робити. Не почули.

- Призначенню на посаду міністра завадило прізвище «Розенблат»? (Борислав Розенблат є двоюрідним братом Матвія Хренова – авт.)

- Я не знаю, вони мені свої дії не пояснювали. Але мені здається, що ні. Більш критичним для них було моє залучення в медичну реформу: їм не подобалася її суть, але як робити краще пропозицій в них, насправді, не було і немає досі.

- Простіше кажучи, не подобалося те, що ви працювали з Уляною Супрун?

- Можливо, але це моє припущення. Я не маю інформації, які критерії були вирішальними для непризначення мене і призначення іншої людини.

- Як ви потрапили в команду Уляни Супрун, були якісь критерії відбору на посаду радника в.о. міністра охорони здоров’я?

- Мене запросив Павло Ковтонюк, він на той час був заступником міністра, який курував розгортання медичної реформи. Їм був цікавий мій досвід, який я отримав в мерії: як працює система охорони здоров’я на рівні муніципалітетів, на рівні територіальних громад. І я в якості експерта медицини на регіональному рівні був залучений в роботу по написанню медичної реформи, фактично – проводив активну адвокацію саме місцевого самоврядування в цій реформі, тому що з Києва, з центрального рівня будь-яка система виглядає не так, як вона виглядає на місцях. І моя робота, особливо на першому етапі, полягала в тому, щоб максимально врахувати інтереси територіальних громад в цій реформі. В подальшому я спілкувався з представниками територіальних громад різного рівня – обласних рад, міських, ОТГ, аби вони зрозуміли, як їм треба підготуватися, щоб бути успішними в цій реформі, які дії вони мають зробити, щоб ця реформа правильно у них запрацювала.

- Зараз йде реалізація другого етапу реформи і є дуже багато нарікань, ваша думка, як одного з розробників, – що не так?

- Є нарікання по питаннях, які, дійсно, були певним чином не допрацьовані, але їх насправді не так багато. Величезна кількість проблем виникла саме тому, що були змінені політичні команди, які створювали цю реформу, бо останній етап був вирішальним. І, на жаль, саме на останньому етапі почалися політичні зміни і питання, які мали бути доопрацьованими, не допрацьовувалися, тому що виникала політична боротьба. Третя причина – питання грошей, бо їх стільки, скільки є. І коли нинішній міністр сказав, що нам потрібно перерахувати тарифи на медичні послуги й їх підняти, так я перший був за те, щоб ми могли підняти тариф, але для цього потрібні кошти. І не можна забирати кошти в успішних і віддавати їх «бідним», необхідно було виділяти додаткові. Але нове керівництво почало не з риторики «нам потрібно більше коштів», а з пропозиції перерахувати тарифи, і це був неправильний підхід. Головною проблемою другого етапу медичної реформи був не принцип перерозподілення коштів, а їх кількість, яка була виділена в державному бюджеті: їх було принципово мало – 3,8% ВВП, а в будь-яких рекомендаціях світових організацій (ВОЗ, Світовий банк) йшлося про те, що їх має бути мінімум 5%, а краще 7% ВВП. І є ще проблема маніпуляцій, яка дуже показова була в Житомирі, коли міську лікарню №2 не включили в опорну мережу. По-перше – опорна мережа ніколи не була частиною медичної реформи, це інший напрямок, який реалізовували інші люди, а на місцях це поєднали і негатив отримала медична реформа. По-друге – підключилася політика й людьми почали маніпулювати: їм не пояснили, що без опорності не йдеться про закриття лікарні, опорність – це лише виділення державних коштів на капітальні інвестиції. Але маніпуляції зробили свою справу, людей «накачали» і стався вибух. А на той час на національному рівні не було достатньої адвокації медичної реформи, бо люди, які її розпочинали, вже у МОЗ не працювали.

Заступник мера Житомира Матвій Хренов та в.о. міністра МОЗ Уляна Супрун, 20 січня 2017 року

- Повернемося до виборів: в яких партіях ви були чи може й зараз партійний?

- Я безпартійний. Остання партія, де я був і з якої я вийшов ще п’ять років тому – це «Самопоміч»: я вийшов ще до початку місцевих виборів 2015 року, бо побачив певну неузгодженість між заявами і реальним станом справ, адже партія оголошувалася як «будівництво знизу», а насправді, як і в більшості українських партій, рішення приймалися центральним апаратом і спускалися на низ. Мене це принципово не влаштовувало, тому я вийшов з цієї партії.

- А щодо «Слуги народу» - ви там були?

- Я не був членом партії «Слуга народу» й не був в жодному штабі «Слуги народу», як мені це приписували. Я допомагав безпосередньо конкретним людям, наприклад – Ігорю Герасименку, Герою України (на виборах 2019 року балотувався від «Слуги народу» й обраний народним депутатом по Житомирському округу №61 – авт.). Я вважаю його достойною людиною, тому я певним чином йому допоміг, але це була дуже мінімальна допомога.

- Ходять чутки, що ваша двоюрідна сестра Олена Розенблат теж збирається балотуватися в мера Житомира, начебто від «Батьківщини». Це ви запланували такий «сімейний похід» на мерію?

- Я чув, що вона хоче це зробити, не знаю, чи від «Батьківщини». Це її особисте рішення і є моє особисте рішення. Так, ми з нею це проговорювали і не вважаємо, що маємо відмовляти один одного, кожен приймає своє рішення.

Тамара Коваль, редактор Житомир.info

Підписуйтесь на Житомир.info в Telegram
Теги: Хренов  
Матеріали по темі