У 2021 році у Житомирі розпочали будівництво сміттєпереробного заводу. За рік вдалося збудувати приміщення, а далі чекали на обладнання, і вже у 2023 році тут почали перероблювати сміття.
Про роботу заводу, глибину переробки, робочі місця та плани на майбутнє говоримо з керуючим партнером ТОВ «МС Соціальний Проект» Євгенієм Барахом.
Можете розповісти, на якому зараз ви етапі, чи дійсно запустили завод, і будівництво вже завершено?
Дійсно, в цьому році був введений в експлуатацію завод, завершені загальнобудівельні роботи. Весь цей час, коли ми зайняли інформаційну тишу, був присвячений величезній роботі – пусконалагодження, технічне оснащення, тестування, пошук, підбір та навчання кадрів. Величезний масив роботи був проведений за цей час. Ми маємо вже певні показники й можемо зробити порівняння, що ми планували та чого досягли зараз. Наприклад, ми планували, що у нас буде обсяг переробки на рівні 85 тисяч тонн щороку, сьогодні бачимо, що європейське провідне обладнання, на жаль, не адаптоване до українських реалій та реалій українського сміття. Потужність буде не вище 40-45 тисяч тонн щороку, тобто вдвічі менше. А також деякі інші показники: виробництво альтернативного палива, яке було заплановано на рівні 30 тисяч тонн, а зараз 12 тисяч тонн, компост планували, як один з видів продуктів для реалізації на комерційній основі, а він не є належної якості, зараз в пошуку альтернативного рішення, чим його замінити, і що будемо виробляти додатково.
Ми для себе вже визначилися, що без додаткових вкладень фінансових і без реконструкції лінії з сортування та виробництва альтернативного палива ми не досягнемо тих показників, які з початку для себе планували. Тому ми, як власники заводу, вирішили шукати технічні рішення, визначити вартість. Сьогодні ця робота вже проведена, зараз відбувається пошук кредитних можливостей для того, щоб отримавши кредит придбати обладнання та установити його. Вже в наступному році, ми плануємо серпень-вересень 2024 року, щоб це обладнання запрацювало на повну потужність відповідно до заявлених на початку нами показників.
Скільки коштувало будівництво і скільки плануєте витратити на реконструкцію?
Те, що збудували, коштувало близько 10 млн євро. Щодо вартості реконструкції, то вартість для себе ділю на дві частини: перша - реконструкція існуючої лінії з сортування та переробки сміття й переробки RDF на альтернативне паливо, друга – це заміщення компосту, якимось іншим технологічним рішенням. Тому додаткові суми на реконструкцію – це не мільйон, а мільйони грн. Значні вкладення, але ми стаємо перед вибором, або зупинитися на цьому, або вийти на відповідний рівень, до якого ми прагнули з початку.
Що вплинуло на те, що ви не отримали показник, до якого спочатку прагнули?
Одна з головний причин – це не адаптоване обладнання до сучасних реалій України. Друга причина – це культура поводження з відходами у нашому місті та й в Україні в цілому.
Про глибину переробки, якою вона є та обсяги захоронення? Простими словами, щоб людина, яка не є експертом в даній галузі розуміла, на що це впливає?
Це впливає на якість ґрунтових вод, якість питної води, в принципі впливає на загальний екологічний стан нашого міста, маю на увазі забруднення та захоронення полігону. Якщо взяти показники, до яких ми прагнули 80-85%, а зараз це 30-35%, але з пошуком заміщення компосту на іншу продукцію і виробляючи цю продукцію ми зменшуємо відходи, які залишають не переробленими, які вивозяться на полігон, вони будуть у нас падати. Я бачу це в перспективі наступного року, реалізацію другої черги рік-два, рішення ми знайдемо чим замінити. Відповідно це спричинить падіння обсягів захоронення й відповідно спричинить підвищення рівня переробки. Для України наразі максимальним показником найвищої якості роботи є перероблювання на рівні до 20%, може уявити, що буде, якщо це буде 80 %.
Яким є ринок відходів в Україні на сьогодні?
Він формується, в процесі формування. З запровадженням нового закону «Про управління відходами», з появою нових видів послуг, з появою таких суб'єктів господарювання, як наш завод, змінюється ринок, культура поводження, встановлюються індивідуальні баки з індивідуальним забором, з роздільним збором. Це питання не одного дня, а напевно роки. Проте ринок в процесі формування, яким він буде покаже час.
Тариф на переробку. Яка з цим ситуація?
Дозвіл на запровадження тарифу на переробку надали ще у 2018 році. Коли на сесії міськради була затверджений інвестиційна угода. З того часу й до минулого року, вже були ухвалені рішення на рівні міськради, виконкому та створені всі юридичні підґрунтя, щоб цей тариф запрацював. Ми планували, що з 1 грудня почнемо виставляти тариф на переробку і завод почне функціонувати у повному обсязі. Водночас міська рада озвучила пропозицію, щодо зміни джерела сплати тарифу, тобто з не населення безпосередньо, а опосередковано через місцевий бюджет. Отримавши дану інформацію ми, як власники заводу, проговорили між собою, що можливо є сенс починати це не з 1 січня, і не з міського бюджету, оскільки на бюджет й так велике навантаження через військовий стан та інші важливі задачі. Тож ми пропонуємо перенести введення тарифу на після завершення опалювального сезону, і у березні розпочати його нарахування та утримання з кінцевого споживача – населення та юридичних осіб. Така пропозиція у нас всередині погоджена. Будемо її обговорювати ще з міською радою, і, думаю, знайдемо спільне рішення. Адже ми розуміємо, що зараз війна. Є певні навантаження на родинні бюджети. Тому доцільно перенести фактичне введення тарифу на період після завершення опалювального сезону.
Поговоримо про особливості роботи. Які зараз відходи можете перероблювати на сміттєпереробному заводі у Житомирі?
Ми можемо перероблювати виключно тверді побутові відходи. Всі інші відходи ми не можемо переробити, наприклад такі, як будівельні матеріали, багатогабаритне сміття, залишки тваринництва, худоби.
Скільки вдалося працевлаштувати людей, і які умови для роботи створили?
Ми планували залучити 100-120 працівників. Враховуючи воєнний стан, дефіцит кадрів на ринку праці, ми сформували повноцінно одну зміну, а планували працювати, як мінімум у дві зміни. Сьогодні близько 60 працівників на заводі працюють. Забезпечені належними умовами праці: у кожного є шафа, є вбиральня, душові, кухня, є спеціальний одяг робочий змінний, пральня. В принципі вважаю, що базовими умовами, які має створити роботодавець, ми забезпечили. Заробітна плата, всі відповідні нарахування, утримання податків, зборів і те, що обіцяли – виконуємо. Залюбки сформував би більшу кількість, але з кадрами, на жаль, проблема. Нам потрібні фахівці.
Наприклад, яких фахівців ви шукаєте?
Механіків, довго шукали водіїв навантажувачів. Також електрика довго шукали. Також працівників на сортувальну лінію, до речі, жінки працюють краще ніж чоловіки саме на сортувальній лінії.
Яку заробітну плату пропонуєте?
По сортувальниках, залежить скільки часу працює – це і 10 тисяч, і 12 тисячі грн. Це не межа, бо коли завод почне функціонувати, зокрема з тарифом на переробку, то йде збільшення заробітної плати. Ми на цих показниках точно не зупинимося, а будемо рости разом.
Чому обрали Житомир для будівництва сміттєпереробного заводу?
Напівжартома та напівсерйозно скажу, що інколи рахую себе житомирянином, бо з Житомиром знайом з 2012 року. Так трапилося, що у мене тут з'явилися родичі по лінії дружини. Тому, коли обирали, яке місто взяти за пілотне, а у мене тут є родичі, тому можна поєднати родину з робочими справами, то так і визначилися. Тому Житомир став першим містом.
