Дмитро Ковтун, фото ГУ ДСНС України у Житомирській області
Рятувальнику Дмитру Ковтуну 28 років. Раніше він жив у Бахмуті, але через повномасштабне вторгнення росії чоловік був змушений покинути рідне місто. Навесні 2022 року Дмитро перевіз рідних, а сам остаточно переїхав до Житомира лише у травні 2024 року. До останнього чоловік намагався усіма силами допомогти людям, які лишилися у зоні бойових дій. А сьогодні Дмитро Ковтун — пожежник-рятувальник 3 ДПРЧ м. Житомир.
«Моя мама родом з Житомирської області, народилася на Черняхівщині, а тато з Бахмуту, мама вийшла за нього заміж і так опинилася там. А вже моя рідна сестра вийшла сюди заміж. А коли почалася велика війна, то одразу постало питання: куди? Подзвонили в Житомир, але тут теж спочатку було «шумно», так би мовити. Ми пересиділи два місяці у Бахмуті й першого квітня я вивіз батьків та дружину сюди, а сам повернувся назад», - розповідає Дмитро Ковтун.
Житомир, залізничний вокзал. Евакуаційний потяг до Львова. Початок березня 2022 року. Фото: Житомир.info
Зруйнований ракетним
обстрілом ліцей № 25 у центрі Житомира. Фото: Житомир.info
Приватний сектор на Богунії у Житомирі, наслідки російського обстрілу. Березень 2022. Фото: Житомир.info
У 2016-2019 роках Дмитро був в АТО, у складі 54 окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи захищав східні кордони держави.
«Тоді не така війна була, як зараз. Три роки я був там, на контракті. Пройшов Луганську та Донецьку області – це Попасна, Врубівка та інші населені пункти», - каже рятувальник.
Після завершення контракту у 2020 році Дмитро приєднався до лав рятувальників і вже п’ятий рік виконує надскладні завдання та місії з порятунку людей і ліквідації надзвичайних ситуацій. Чоловік каже – рятувальником мріяв бути з дитинства.
Дмитро Ковтун під час ліквідації пожежі
Дмитро Ковтун з колегами
«Ми ротаціями їздили – два місяці там, два місяці – тут, або місяць, по-різному було. До 24 лютого 2022 року наша родина жила в маленькому селі неподалік Бахмуту, яке вже вважається містом. Коли у місті стало дуже небезпечно, то до нас приїхали сім’ї родичів. Адже ні світла, ні зв’язку, ні газу, ні води – нічого не було. Уже потім всі жили в Часовому Ярі. Потім хлопці, яких «вибили» з Бахмуту, з пожежної частини, то також в Часів Яр, так ми двома частинами й жили разом. Згодом з Часового Яру нас вивели в Костянтинівку, так само там жили. До речі, там якраз сьогодні прилетів снаряд і поранення отримав пожежник, наш колега. У Бахмуті у нас був загиблий Ахметгарєєв Ілля, йому посмертно присвоїли звання Герой України, його дружина була на дев’ятому місяці вагітності, коли він загинув», - розповідає Дмитро.
Рятувальник назавжди запам’ятав ранок 8 квітня 2022 року. Тоді росія завдала ракетного удару «Точкою-У» з касетними боєприпасами по залізничному вокзалу у Краматорську. Перед тим Дмитро Ковтун туди евакуйовував жителів області. Внаслідок цієї терористичної атаки рф загинула 61 людина, ще 121 постраждалий отримав поранення. Того ранку на вокзалі перебували понад 4 тисячі людей, які намагалися евакуюватися із зони бойових дій.
Вокзал у Краматорську після російського терору. Фото з сайту bahmut.in.ua
Вокзал у Краматорську після російського терору. Фото з відкритих джерел
У Житомирі родину Дмитра зустріли привітно, допомогли облаштуватися. Чоловік каже – до міста вже звик, але дуже сумує за рідним Бахмутом.
«Алея троянд» у Бахмуті до повномасштабного вторгнення рф. Фото: Вільне Радіо
м.Бахмут до повномасштабного вторгнення рф. Фото з відкритих джерел
«Вже звик, спочатку було незвично, що так тихо, що немає вибухів. Постійно озирався, навіть на людей не так дивився, а потім звик. До хорошого звикаєш швидко», - з усмішкою розповідає Дмитро.
Анастасії, дружині Дмитра, 24 роки. Разом вони виховують п’ятирічну доньку Аміну. З коханою Дмитро познайомився, коли служив з її батьком в армії. Разом з Анастасією вони 10 років. Коли сім’я вимушено переїхала до Житомира, дружина Дмитра пішла працювати, а донька до дитячого садочку. Сьогодні молода родина будує життя у Житомирі.
«Нам допомогли із садочком для малої як для учасника бойових дій, переселенця, садочок для малої зараз безплатний. Також були виплати від держави як для ВПО, це по 2000 гривень на дорослого і по 3000 гривень на дитину, але зараз цих виплат немає», - каже Ковтун.
Родина Дмитра Ковтуненка подала заявку на компенсацію знищеного житла, але поки перебувають в режимі очкування, як і тисячі інших українців, домівки яких знищили окупанти.
«Я часом заходжу і дивлюся супутникові знімки. Там все видно, що вдома вже немає жодного вцілілого будинку, одна пустка і руїни. Є й відео, де росіяни біжать по моєму подвір’ю, а наші їх там повбивали. Але я про це не хочу говорити», - розповідає Дмитро.
Район «Алеї троянд» у Бахмуті в жовтні 2023 року. Фото з відкритих джерел
«Ми всі разом жили в одній частині. Ми, наше керівництво, усі колеги. Війна внесла свої корективи, так би мовити, показала справжні обличчя усіх, хто залишився і був до кінця, а хто кричав найголосніше: «Та ми, та ми», то ті найперші повиїздили в різні боки кордонів. Ось так. У Бахмуті я був крайній раз… 31 грудня 2022 чи 2023 року, виходить, тяжко дуже згадати… Навесні 2023 року він вже був повністю окупований. Наша частина розташовувалося в Часовому Яру, а управління (ред. ДСНС) в місті Бахмуті. Майже одне місто, вважайте. 24 лютого 2022 року Бахмут перший взяв на себе удар. Часів Яр, виходить, стоїть трохи в стороні. То ми їздили всі туди, на пожежі та розбори завалів. Тушили, тушили, а за пів години знову «приліт» і воно все знову у вогні. В основному ми намагалися рятувати людей, які залишилися під завалами, швидко розібрати, щоб врятувати життя жителів, вивезти поранених, надати медичну допомогу, евакуювати і роздавали гуманітарні продуктові набори. Роботи вистачало», - розповідає рятувальник.
Бахмут, 2023 рік, фото з сайту «Українська правда»
Увечері 9 липня 2022 року росія завдала три ракетних удари по п’ятиповерхівці у Часовому Яру, тоді вдалося врятувати 9 людей, 49 – загинули. Під час проведення аварійно-рятувальних робіт там працював і Дмитро Ковтун з колегами.
«Пам’ятаю масштабний приліт трьох ракет в п’ятиповерховий будинок у Часовому Яру, було 49 загиблих, дев’ятеро живих. Ми на третій, четвертий день діставали з-під завалів живих людей, які просто були там, лежали на загиблих, замкнені. Там діти були, жінки, вагітні жінки. Шість днів ми розбирали ці завали, це було дуже важко морально. На розбір цих завалів приїхали допомагати хлопці з різних частин Бахмута, Краматорська, Часового Яру, Андрушівки, Костянтинівки. Щодня був десь якийсь приліт, десь хтось загинув…», - каже рятувальник.
Часів Яр, рятувальні роботи після влучання трьох російських ракет в п'ятиповерхівку, 9 липня 2022 року. Фото: Радіо Свобода
На запитання чи не страшно було працювати під постійними обстрілами, адже росіяни часто завдають повторних ударів по місцю, де працюють рятувальники та інші служби, Дмитро відповідає:
«А був інший вихід? Треба робити свою роботу.Страх – це діло таке, скрізь страшно, а тут теж, ми зараз сидимо, тривога зазвучить і ми ж не знаємо куди прилетить ця ракета, правильно? Страх є завжди, звісно, просто в колективі його не так відчуваєш, коли ти розумієш, що від тебе, твоїх дій залежать життя твоїх колег, друзів, а від їхніх дій – моє життя. То тут давати задню ніяк не можна», - розповідає Ковтун.
Часів Яр, рятувальні роботи після влучання трьох російських ракет в п'ятиповерхівку, 13 липня 2022 року. Фото Головне управління ДСНС України у Донецькій області
У вільний час Дмитро з родиною намагається виїхати на природу, а щоб перемкнутися від щоденного стресу – побувати на рибалці. Втім, для чоловіка місце не особливо має значення, головне – побути поруч з рідними.
«Час такий, що зараз в основному на роботі, в Житомирській області пожежі в екосистемах постійні. Сьогодні з хлопцями їздили тричі їх ліквідовувати», - розповідає Дмитро.
Від початку року рятувальникам Житомирщини довелося ліквідувати майже 2700 пожеж.
Пожежі в екосистемах Житомирської області
Пожежі в екосистемах Житомирської області
«Житомир — хороше місто, дуже багато красивих місць поруч, покататися, подивитися. Я ж у себе там знав все, що міг, а тут ще цікаво – кудись з’їздити, щось подивитися. Все – попереду», - каже Дмитро Ковтун.
Житомир, вул. Михайлівська 31 грудня 2022 року. Фото: Житомир.info
У Житомирській області Дмитро Ковтун ліквідує масштабні пожежі в екосистемах та інші надзвичайні ситуації.
Ліквідація наслідків російського обстрілу у Житомирській області
Дмитро Ковтун перед виїздом на ліквідацію пожежі у житловому будинку в Житомирі. Фото: Житомир.info.
«У нашій частині Дмитро Ковтун працює близько місяця, але його робота почалася якраз у період масових пожеж в екосистемах Житомирської області. За такий короткий стаж роботи у нас він вже зарекомендував себе, як досвідчений та надійний співробітник», - розповідає заступник начальника 3 ДПРЧ м. Житомир Дмитро Невмержицький.
Дмитро Ковтун після ліквідації пожежі
За відданість службі Дмитро Ковтун нагороджений нагрудним знаком Міністерства внутрішніх справ України — «За відвагу в службі».
Довідково:
Бахмут – місто у Донецький області, адміністративний центр Бахмутського району та Бахмутської міської ради. Рік заснування – 1571. До російського вторгнення 2022 року місто було центром соляної промисловості України та залізничним вузлом, де проживали 80 тисяч людей. Битва за Бахмут між українськими та російськими військами тривала із серпня 2022 до травня 2023 року під час російського повномасштабного вторгнення 2022 року. Вона завершилася відступом українських сил з міста. Битва стала найкровопролитнішою з початку російського вторгнення, і найкривавішою битвою піхоти з часів Другої світової війни. Внаслідок бойових дій місто знищене вщент. (Вікіпедія)
Нагадаємо, у Житомирі будує нове життя Лариса Пащенко, переселенка зі Скадовська.
Як повідомляв Житомир.info, фітнес-тренерка, яка була вимушена переїхати через війну, відкрила власну справу у Житомирі.
Матеріал виготовлено за підтримки ГО «Інститут масової інформації» проєкту міжнародної організації Internews Network.
