В рамках великого українського туру гурт «Антитіла» 21 жовтня завітали до Житомира. Лідер гурту Тарас Тополя та клавішник Сергій Вусик розповіли Житомир.info чим зараз живе гурт, як допомагають військовим та про свою службу.
Розмову з Тарасом розпочали зі спогадів про початок повномасштабного вторгнення.
Розкажіть, як особисто ви прийняли рішення мобілізуватися на початку повномасштабного вторгнення?
Коли проголосували за закон України про сили спротиву, і цивільним спростили можливість долучатися до територіальної оборони, ставати резервістами, ми з «Антитілами» розпочали таку медійну кампанію. По-перше, самі прийняли рішення – ми йдемо в ТРО. Це ще до широкомасштабного вторгнення. Вирішили пройти весь цей шлях бюрократичного вступу до ТРО, з усіма довідками, з аналізами, з усіма нюансами й деталями, і показати це на відео, щоб людям, які хотіли зробити те ж саме, спростити задачу. Відповідно, ми вже були в ТРО, там залишився якийсь останній документ, відправили наших коханих з дітьми на автомобілях на захід країни, а самі прийшли в штаб, в місці, де розташовувався наш 130-й батальйон, і стали військовими. Не відразу, але через декілька днів визначилися, що ми будемо працювати як парамедики й допомагати пораненим.
Нас не демобілізували (ред. станом на 21 жовтня 2024 року), ми залишаємося військовослужбовцями. Просто ми виведені в розпорядження, не займаємо військових посад. Наказом Валерія Федоровича Залужного у серпні 2022 року нас вивели з батальйону. З того моменту ми почали працювали акумулюючи ресурси й проводячи інформаційну контрпропаганду, як гурт «Антитіла», як ті, хто має певну впізнаваність, ресурс публічності.
На яких напрямках були ?
На околицях Києва працював наш батальйон, в той період, коли ми виконували бойові завдання, далі була Харківщина.
Чи є у вас історія, або якийсь момент з тих часів, який ви точно запам'ятали на все життя?
Багато чого запам'яталося, дещо не хочеться пам’ятати, але я завжди розповідаю той момент, коли я чітко усвідомив – це війна і тут можна загинути, і ось воно поруч. Це коли на третій-четвертий день атакували нашу базу, розстріляли нашу будівлю з гранатомета, та з кулеметів. Загинув перший військовослужбовець, ми ще не знали, що він загинув. Ми побігли надавати першу допомогу, а у нього виявилося кульове поранення в голову, там було без шансів. З того моменту, все збентеження, яке було всередині цього приміщення: кулемети, які споряджаються, автомати, готовність бійців бігти кудись, суєта, тебе обстрілюють. В той момент я зрозумів – все це війна, і це дуже серйозно.
Не можу не запитати, як ви ставитеся до рейдів ТЦК? Наприклад, як після концерту ваших колег гурту «Океан Ельзи», коли перевіряли масово чоловіків. Як ви ставитеся, чи правильно все роблять?
По змісту, Україні потрібні люди на фронті. По змісту я розумію, що це діяльність, яка направлена на те, щоб стабілізувати фронт, набрати людей, навчити їх і посилити тих хлопців і дівчат, які зараз там. А за формою, так, воно іноді досить дивно і неприємно це все спостерігати, на жаль.
Ще хочу додати, що ми навіть не чекали ТЦК, ми самі добровільно пішли. Для нас, це все виглядає трошки дивно. Але з іншої сторони, якщо людина не хоче воювати й шукає шляхи, яким чином не потрапити на фронт, у нашій країні, на жаль, вона їх знаходить. Тому важко мені відповісти на це запитання, тому що «Антитіла» не такі, ми не ховались від ТЦК, ніколи не бігали, і за нами ТЦК ніколи не бігало, бо у цьому не було потреби.
Яка зараз у вас головна мета, головні задачі, як гурту «Антитіла»?
Як і рік тому – це акумулювання ресурсів, коштів. До прикладу, світовий тур минулого року, де ми спільно з фондом «United Help Ukraine» в США, з найближчими українцями по всьому світу, зібрали – 650 тис. доларів. Закупили на них аптечки, які передали в Збройні Сили. Далі ми зібрали 12 млн грн, на які закупили човен, на якому спецпідрозділ ГУР вже виконує завдання на кримському напрямку. До прикладу, кошти з квитків нашого майбутнього концерту в Ялті також передані на ГУР, я не можу сказати, що на них закуплено, але закуплено дещо важливе, яке так само допомагає деокупації. Як я вже казав, ми акумулюємо ресурси, плюс ми проводимо інформаційну роботу. Коли ми виїжджаємо за кордон, у нас величезна кількість інтерв'ю англійською мовою, в тому числі для BBC, для різноманітних радіостанцій, телеканалів. В Америці ми провели майже більше ніж три тижні, там провели серію івентів, яка називається «Culture vs War», де ми показували документальний фільм «Культура проти війни», в якому розповідаємо наші особисті історії. Далі ми мали, зазвичай, десь півтори або іноді й дві години спілкування з американцями й українцями, які приходили до нас в зали. Ми робили благодійні аукціони й просували необхідні тези, які потрібні Україні.
Сергій Вусик розповідає, чому було важливо показали документальний фільм «Culture vs war» за кордоном.
Це про Україну, про те, що відбувається сьогодні в Україні. Мета – це підняти питання України у світі ще раз, тому що воно там згасає, з'являються інші міжнародні питання. Нагадати, за що бореться український народ. Також підтримати українців. Це певна контрпропаганда, інформаційно-роз'яснювальна робота.
В рамках цього ми в кожному місці показували цей документальний фільм, відповідали на запитання людей, переважно, це були не українці. Ми запрошували політиків, бізнес, людей, які впливають на якісь поточні процеси в Америці, на прийняття рішення.
Як сприймали цей фільм?
Чудово. Майже всі події були з аншлагом. Вони здійснили величезні додаткові збори. З Америки ми перевезли майже 250 тисяч доларів. В Британії, не пам'ятаю точно цифру, якщо там у гривнях, десь 2,5 мільйони гривень.
А про що найбільше питали? Що цікавило людей там?
Фільм роз'яснює, чому «Антитіла» пішли на війну, що ми робили в перші дні війни, в перший рік війни. А їх вже цікавило, що насправді відбувається на війні. Питали, чи отримуємо ми допомогу за кордону, чи вона дійсно доходить, наскільки важлива їхня допомога. Ми на власному прикладі розказували, як зменшуються втрати в нашому батальйоні після того, як ми отримали американські гаубиці, як це було критично важливо в червні-липні 2022 року. Ми говорили про заборону російської православної церкви в Україні, що це шпигунська мережа, що це в ніякому плані не притискання релігійних поглядів. Багато питань було політичних. Питали чи готові ми боротись далі. Чи готові ми боротись, якщо не буде допомоги.
Зараз ви знаходитесь у великому українському турі. Розкажіть, які міста вже встигли відвідати й скільки ще плануєте?
Антитіла перебувають зараз у дійсно великому турі. Колись ми поставили рекорд 29 міст за 31 день. Зараз у нас на початку туру було 46 міст за майже два місяці, і поки ми їдемо в цьому турі, кількість міст збільшується. У деяких містах у нас продані всі квитки. Ми доставили нові концерти, наприклад, у Південноукраїнську. У місті Дніпро ми поставили другий концерт. Вже ми проїхали 22 міста. Сьогодні Житомир, це буде 23-й концерт. Концерти відбуваються щодня. Виключення тільки понеділки. Ми проїхали всю Західну Україну, Закарпаття. На жаль, оминули Вінницю, бо там зруйновано зал. Після Житомира далі вирушаємо на південь – Одеса, Миколаїв.
Чи не складно тримати такий темп і навіщо взагалі брати такий темп?
Складно. Не будемо приховувати, дійсно складно. Концерт кожен день. Іноді ми починаємо плутатися, в якому місці ми знаходимося, нічні переїзди.
І наостанок, коли, скажіть, відбудеться ваш останній концерт в рамках даного туру?
Ми всіх запрошуємо. Цей концерт буде безплатний. 16 листопада в Києві, біля ТРЦ «Республіка». Там «Антитіла» будуть не одні. Цей концерт буде доступний безплатно для всіх. Він буде мати теж певну благодійну мету зі збором на місці. Там буде повноцінна концертна програма. Якісний звук, світло.
На цьому ми поставимо крапку в українському турі. Якщо все буде добре, «Антитіла» залишаються військовослужбовцями, ми повернемося до інших справ. Ми не знаємо, який буде у нас наказ, що ми будемо робити завтра. Але в планах поїхати українським туром через рік. Закордонні плани поки що у нас формуються. Ще не знаємо.
