Житомирянин Артем Мельник – чемпіон світу та Європи з кікбоксингу, бронзовий призер Європейський ігор та чотириразовий переможець Кубка світу WAKO.
Про свою спортивну кар’єру, перемоги, суперників та буденне життя 25-річний майстер спорту міжнародного класу погодився розповісти Житомир.info.
Чому обрали саме кікбоксинг?
З самого дитинства мені більше подобаються види спорту, які пов’язані з ударною технікою. Тому мій вибір припав на кікбоксинг.
Зі скількох років почали займатися?
Почав займатися в 12 років.
А до цього займалися іншими видами спорту?
Ні. Я одразу прийшов у зал і там залишився.
Яка була ваша перша перемога, які це були змагання?
Перші змагання відбулися після року тренувань. Це був якийсь початковий турнір з боксу. Мені було 13 років. Це було дуже пам’ятно, дуже хвилювався. В такому віці дуже хочеться багато медалей, і ця перша медаль стала для мене знаковою подією і точкою відліку.
У цьому році Житомир почув про дві ваші перемоги: ви стали чемпіоном Кубка світу з кікбоксингу WAKO, а також провели четвертий поспіль переможний бій у Палаці спорту у Києві. Розкажіть наскільки важливими для вас були ці перемоги.
Перемога на четвертому професійному бої з боксу була дуже знаковою для мене, тому що це для мене новий вид спорту, адже бокс від кікбоксингу дуже відрізняється. Це для мене етап мого всебічного розвитку. Дуже складна підготовка була, бо мав перерву, тому що постійно скасовувалися турніри, суперники. Я був дуже щасливий вийти на ринг і здобути перемогу.
Кубок світу – це як ще один день в офісі, бо це етап підготовки до найголовнішого змагання в році, а для більшості людей в житті – це Чемпіонат світу. Він буде в листопаді у Саудівській Аравії. Це моя головна ціль і вся моя увага спрямована туди. А Кубок світу – це як етап підготовки, як контрольна робота перед екзаменом.
Розкажіть про свої тренування.
Все залежить від етапу підготовки. Перший етап – більше загальнофізичний, там я тренуюся 6 разів на тиждень по 1 разу на день. А коли вже наближається етап спеціальної підготовки, то 1,5-2 місяці тренуюся 6 разів на тиждень по 2 рази на день.
Розкажіть про своє звичайне тренування. Як воно відбувається?
Перше спрямоване більше на фізичну підготовку – це крос, спеціальні вправи на витривалість або робота в тренажерному залі, кросфіт. А друге тренування – це вже бокс або кікбоксинг, дивлячись на цілі, які перед нами стоять.
Поговорімо про ваших суперників. За усю вашу спортивну кар’єру, хто став для вас найтяжчим суперником?
Напевно, я можу виділити трьох. Коли я перейшов на дорослий бокс, мені тільки виповнилося 19 років, це був перший Кубок світу з дорослими. Для мене це був один із найскладніших турнірів, тому що там хлопці вже дуже досвідчені, зміцнілі й було дуже важко. Під час другого бою був суперник з Мавританії, він був дуже фізично сильний. Але з Божою допомогою, настановами й холодним розумом вийшло його перемогти й це було для мене дуже знаково. Але я отримав дуже багато травм після цього поєдинку і вже у фіналі не зміг викластися так, як робив до цього, тому я там посів друге місце.
Потім у фіналі Чемпіонату світу був дуже досвідчений суперник, він на той час був чемпіоном світу з кікбоксингу серед професіоналів. Ми зійшлися з ним у фіналі, був неймовірно складний бій і потрібно було приймати кардинальні рішення. Два раунди я програв і не розумів чому програю і в голові не мав іншої думки, окрім перемоги. Я мав бойовий настрій, знав: або виграю або виграю. Мене не хвилювало те, як рахують судді, я знав, що вийду зараз на третій раунд і викладусь на повну і Бог мені допоможе. Так і трапилося, я переміг, це було неймовірно. Я майже заплакав, коли переміг.
Ще один спортсмен із Туреччини. З ним був перший бій у фіналі Чемпіонату Європи 2022. Це був потужний хлопець, але з меншим досвідом, ніж у мене. Завдяки досвіду я його переміг. Дуже багато складних суперників було, але з цими трьома була справжня війна. Але на ринзі вже йде війна не фізичних здібностей, а більше емоційних, хто зламається – той програв.
Як ви налаштовуєте себе перед кожною сутичкою?
Зараз це вже набагато простіше, тому що через велику кількість поєдинків страху стає менше. Ти налаштовуєш себе тим, що ти вже понад 200 разів це робив. Всі люди однакові, тож все залежить від твоєї підготовки. Якщо ти провів якісну підготовку і виклався в залі, ти маєш бути впевненим в собі. Я собі про це завжди нагадую, потім молюся, читаю Біблію, слухаю музику.
Ви обрали для себе травматичний вид спорту. Чи були у вас серйозні травми?
Ні. Травми були, але не дуже складні, без хірургічних втручань.
Чи були моменти, коли ви хотіли залишити спортивну кар’єру?
Так, думаю, що кожен спортсмен зіштовхується з цим. За мою спортивну кар’єру я три рази хотів з цим закінчити. Перший раз – це після року тренувань, я взагалі не розумів, що я тут роблю, для чого і мені, як дитині, було психологічно складно, що має бути дисципліна, ти маєш щось робити, а в такому віці хочеться гуляти.
Потім після чотирьох років у спорті, коли я став другим на Чемпіонаті України. Я дуже наполегливо тренувався, в мене була ціль, мрія перемогти і я виклався на все, що міг і програв. Це був один з переломних моментів, я задумався «Я ж зробив все, що міг і не вийшло перемогти. Можливо це не моє?». Але я себе переборов і рухався далі з більшою мотивацією.
Третій раз – це був мій перший дорослий Чемпіонат світу у 2019 році. Там було спірне рішення, багато спортсменів у такий момент ламається, бо ти тільки 18-річний хлопець, який перейшов у дорослу категорію і борешся з чоловіками, яким 27, 30, 35 років, які вже зрілі, провели 500 поєдинків. Я не зламався, але було дуже важке скидування ваги, на той момент скинув 10 кг. Я провів там 3 поєдинки й у фіналі незрозумілим рішенням я програм і став третім. Це мене трішки надломило, але без поразок немає перемог. Ці складні моменти показують хто ти є і чого ти вартий. Якщо ти ламаєшся і здаєшся, то ти слабак, я так думаю. Труднощі дають нам більше сили й завдяки цим поразкам сто відсотків допомогли мені виграти Чемпіонат світу та Європи.
Про секрети шляху до чемпіонства, батьківство та мрії спортсмена – дивіться у відеоверсії інтерв’ю.
Запитувала журналістка Вікторія Колтунович
