Президентські амбіції України…
Що стосується президентських виборів 2015 року, то цього разу
буде не так, як завжди, як звикли за останні десятиріччя, де виборець в
другому турі мав визначатися між «поганим» та «дуже поганим»
кандидатом. Цього разу вибір буде проходити по принципово новій лінії, -
між минулим і майбутнім.
І я впевнений, - порозумнівший і підрісший за ці роки
електорат обере своє майбутнє!
Є давній соціологічний прогноз, що, якщо нинішня ситуація невизначеності в Україні збережеться до 2013-15
року, то на межі саме цього періоду відбудуться природні та незворотні зміни в політичному
менталітеті нашого населення. Верх остаточно візьмуть проєвропейські
настрої, суспільство потихенько буде підводитися зі шпагату ( між Сходом та
Заходом) , з того ганебного стану, в який ввели його нинішні політики та
політикани.
І ще,- ось вже півроку в суспільстві точиться дискусія: як
мають іти на вибори Президента України опозиціонери, - одним
кандидатом або , як мінімум, трьома колонами?
Для мене відповідь очевидна і однозначна, - звісна річ, вже зі
сформованими ( як на сьогодні) трьома
колонами , адже ефективність такої тактики довели парламентські
вибори 2012 року, де, за сумарною кількістю партійних
списків опозиціонери доволі неочікувано для самих себе набрали більшість,
і це при тому, що , як мінімум 10-15 % голосів виборців були «додані»
політтехнологами не на користь опозиційних партій.
Як каже старий одеський анекдот що 1+1+1 не завжди дорівнює 3.
Уявімо ситуацію, що сьогодні
опозиціонери домовляться про єдиного кандидата, а до виборів ще 1,5 року
і весь шквал адмінресурсу, компромату, судової та силової машини держави
впаде на одну, бодай і міцну, сильну, гарну або розумну голову.
Просто може не витримати чоловік, зламати можуть людину в прямому
і переносному сенсі цього слова, знівелювати різними методами. Як кажуть
росіяни - «не мытьем так катаньем». Тому потрібно розпорошити тиск на
потенційних кандидатів, разом, до останку « тягнути»
виборчого воза.
А за якими критеріям оцінити того одного -, найсильнішого,
найрозумнішого чи - найпатріотичнішого?
Потрібно визначити просто і справедливо: в другий тур піде та
стане Президентом України той, хто набере найбільшу кількість опозиційних
голосів виборців, а найкращий, сміливий і оптимістичний варіант, - коли два опозиціонери розіграють
«головний приз» між собою.
Якщо піти іншим шляхом , визнати «єдиного» вже
сьогодні, то який, скажіть, інтерес іншим кандидатикам працювати на
нього, адже повністю зникають всі стимули та мотивації.
І
на виборця потрібно теж зважити, адже на сьогодні він бачить
тільки «свого», надія тільки на «нього» і ні на будь кого іншого ,
і так, до останнього моменту!
А вже тоді, коли будуть відомі результати першого туру,
потрібно сміливо «складати яйця»( голоси) до однієї виборчої корзини, що,
безперечно, принесе успіх , хоч з урахуванням вже згадуваної політтехнології в
10-15% , яка постійно працює на провладну сторону.
Нокаутом потрібно перемагати,
нокаутом, глибоким нокаутом - без шансів на суддівську апеляцію…
Володимир Піньковський
