15 листопада 2019, 04:46 Житомир: °C
Владимир Пиньковский
...

Президентські прагнення України.

Президентські амбіції України…

    
    Що стосується президентських виборів 2015 року, то цього разу буде не так, як завжди, як  звикли за останні десятиріччя, де виборець в другому турі мав визначатися   між «поганим»  та «дуже поганим» кандидатом. Цього разу вибір буде проходити по принципово новій  лінії, - між минулим і майбутнім.
     І я впевнений, - порозумнівший і підрісший за ці роки електорат обере своє майбутнє!
     Є давній соціологічний прогноз, що, якщо нинішня ситуація  невизначеності в Україні збережеться до 2013-15 року, то на межі саме цього періоду відбудуться природні та незворотні зміни в політичному менталітеті нашого  населення. Верх остаточно візьмуть проєвропейські настрої, суспільство потихенько буде підводитися зі шпагату ( між Сходом та Заходом) , з того ганебного стану, в який ввели його нинішні політики та політикани.
    І ще,- ось вже півроку в суспільстві точиться дискусія: як  мають іти на вибори Президента України опозиціонери, - одним  кандидатом або , як мінімум, трьома колонами?
    Для мене відповідь очевидна і однозначна, - звісна річ, вже зі сформованими ( як на сьогодні)  трьома колонами , адже  ефективність такої тактики довели парламентські  вибори  2012 року, де, за сумарною  кількістю  партійних списків  опозиціонери доволі неочікувано для самих себе набрали більшість, і це при тому, що , як мінімум 10-15 % голосів виборців були «додані» політтехнологами не на користь опозиційних партій.

    Як каже старий одеський анекдот що 1+1+1 не завжди дорівнює 3.

    Уявімо ситуацію, що сьогодні опозиціонери домовляться про єдиного кандидата, а до виборів ще 1,5 року  і весь шквал адмінресурсу, компромату, судової та силової машини держави впаде на одну, бодай  і міцну, сильну, гарну  або розумну голову.
   Просто може не витримати чоловік, зламати можуть людину в прямому і переносному сенсі цього слова, знівелювати різними методами. Як кажуть росіяни - «не мытьем так катаньем». Тому потрібно розпорошити тиск на потенційних  кандидатів, разом, до останку  « тягнути»  виборчого  воза.
    А за якими критеріям оцінити того одного -, найсильнішого, найрозумнішого чи - найпатріотичнішого?
    Потрібно визначити просто і справедливо: в другий тур піде та стане Президентом України той, хто набере найбільшу кількість опозиційних голосів виборців, а найкращий, сміливий і оптимістичний  варіант,  - коли  два опозиціонери розіграють «головний приз» між собою.
     Якщо  піти іншим шляхом , визнати «єдиного» вже  сьогодні, то який, скажіть, інтерес іншим кандидатикам працювати на нього, адже повністю зникають  всі  стимули та мотивації.  

     І на виборця   потрібно  теж зважити, адже на сьогодні він бачить тільки «свого», надія  тільки на «нього»  і ні на будь кого іншого , і так, до останнього моменту!
     А вже тоді, коли будуть відомі результати першого туру, потрібно сміливо «складати яйця»( голоси) до однієї виборчої корзини, що, безперечно, принесе успіх , хоч з урахуванням вже згадуваної політтехнології в 10-15% ,  яка постійно працює на провладну сторону.


   Нокаутом потрібно перемагати, нокаутом, глибоким нокаутом - без шансів на суддівську апеляцію…

Володимир Піньковський