18 лютого в Києві сталося те, що рано чи пізно мало статися, влада взялась за силове вирішення сценарію розраховуючи перетворити Україну на тоталітарний режим сусідньо-східного зразка.

  Не вийшло, не вдалося і не вдасться. Цій нікчемній та по справжньому злочинній владі вдатися може одне, завчасно «змитися» за вже тільки східний кордон прихвативши з собою золотий унітаз, пачку памперсів та пачки баксів.

   Але ситуація залишається вкрай складною, режим відкрито пішов на війну з власним народом і разом з оборотнями в погонах та криміналом (тітушки) нагло та безпардонно переслідує людей, вбиває безневинних, добиває поранених, шиє справи та пресує активістів.

   Влада перейшла «рубікон», з нею більше нема про що говорити, її потрібно виносити вперед ногами, як це роблять з мерцем, при цьому не оплакувати, а радіти, що більш ніколи, ніколи, злочинні риги не зможуть і не посміють бути в ній, бути близько біля неї, просто доторкатися до неї, до майбутньої народної влади…

    Майдан вже нікуди не дінеться, його не розігнати ні силою, ні вмовлянням, ні хитрістю, він нікуди не піде з Києва, а піде далі, в міста та села зносити таку ненависну, безпардонну та вже і кроваву владу.

    І все ж компроміс потрібно шукати політикам, він потрібен з тими, хто на це здатний, хто його хоче, у кого руки не замарані в крові майданівців та активістів.

    Компроміс потрібен ще і тому, аби в законний спосіб перезавантажити владу на дострокових виборах і президента і парламенту, аби  пере форматувати ЦВК, Конституційний та Верховні Суди України, МВС та СБУ, суди та прокуратуру.

     Без ефективної та справедливої діяльності цих інституцій і годі говорити про проведення справедливих та чесних виборів результати, які легітимізує суспільство і світова спільнота.

     І на останок: сільські, районні, міські та обласні депутати від партії регіонів та прості члени партії, кидайте це гниле та злочинне угрупування, спалюйте квитки, виходьте вже сьогодні, бо завтра - буде пізно. Не зробите це сьогодні, завтра Вам заплюють очі, не подадуть руки, проклянуть і Вас, і дітей, і внуків…

Володимир Піньковський