Старіння нації одна з основних природніх загроз для країни. Цей демографічний фактор безпосередньо впливає на економічні та соціальні показники. Якби песимістично ми не ставились до показників тривалості життя в Україні, але за останні 20 років середня очікувана тривалість життя при народженні зросла на 5 років. Здавалося б, це незначна тривалість, але якщо подивитись під кутом зору дефіциту пенсійного фонду, або витрат на медичне обслуговування населення, то картина стає іншою.

Впродовж років влада намагалась вплинути на ситуацію: піднімали пенсійний вік, збільшували виплати при народжені, тощо. Останній захід зокрема мав підвищити народжуваність. 

Створення нових сімей та народження дітей напряму залежне від соціально-економічної ситуації в країні та політики держави. В цьому контексті важливо розуміти, які саме кроки є ефективними, щоб все ж молодим людям “хотілось і моглось” жити в цій країні, створювати сім’ї та народжувати дітей.

Ситуація в Україні

Коефіцієнт народжуваності на кожну жінку в Україні становить 1,5 дитини. В 1990 році він був 1,85, це був найвищий показник, а нижньої планки народжуваність досягла в 2000-2003 роках і становила 1,1.

За останні 25 років жінки в Україні почали відкладати народження дитини. Якщо в 1990 левова частка жінок народжувала у віці 20-24 роки, то зараз топ віковою категорією є 25-29 років. 

Коливання рівня народжуваності має і природню циклічність. Зменшення народжуваності 20 років тому формує ситуацію зменшення кількості потенційних батьків зараз. 

Рис. 1. Рівень народжуваності (За даними www.ukrstat.gov.ua)

 Найпопулярнішим інструментом стимулювання народжуваності в Україні прийнято вважати виплати при народженні дитини. Спочатку в уряді сформували «тарифну сітку» по якій кожна наступна дитина преміювалась більшими платежами. Далі впродовж кількох виборчих кампаній суми цих виплат збільшувались. Врешті ми перейшли на урівнену систему виплат на кожну наступну дитину. На думку аналітиків Інформаційної кампанії "Сильніші разом!" даний механізм не є достатнім і його роль є переоціненою.

Прямого зв’язку розміру виплат із народжуваністю все-таки не існує. В Україні народжуваність падала протягом 1990-х, досягнувши нижньої точки в 2001 р. З початком економічного зростання 2000-х вона почала зростати — задовго до введення виплат у 2005 р. Коли виплати було введено, зростання народжуваності помітно пришвидшилось, а загальмувалося в кризовому 2009 році. Тобто, маємо класичний приклад реалізації “відкладеної народжуваності”: сім’ї, що не мали змоги завести дитину в 1990-х з економічних причин, зробили це в 2000-х. Коли економічна ситуація знову почала погіршуватись, то і рівень народжуваності загальмував, а в 2010 навіть упав — уперше за десять років, знов-таки безвідносно до соціальних виплат.

Позитивним фактором для зростання народжуваності є зменшення смертності при пологах, як породіль так і немовлят. За останні два десятиліття чисельність померлих дітей у віці до 1 року зменшилась вдвічі. Розвиток медицини дає більше гарантій та впевненості для важливого кроку.

Які інструменти використовують європейці

Мабуть основним стимулюючим фактором є зміна формату сім’ї з класичним для нас розподілом ролей: чоловік – годувальник, жінка – домогосподарка вихователь дітей. Як би кожна жінка не любила своїх дітей, через кілка років, а інколи і місяців, 4 стіни і звичний маршрут прогулянки стає в’язницею. Це серйозний аргумент в питанні чи «йти на другий строк». Розширюючи можливості розвиватись в т.ч. професійні після народження дитини європейці стимулюють до підвищення демографічних показників.

В свій час був вражений статтею про родину Юханссонів в буклеті «Швеція, яка вона?», який взяв в посольстві. У тексті йдеться про склад сім’ї, рівень її доходів та витрат та зокрема, про декретну відпустку. В Швеції батьки мають право на 480 днів оплачуваної відпустки у зв’язку з народженням дитини. Ці 16 місяців, вони можуть розділити між собою на свій розсуд, за винятком 60 днів, зарезервованих як для мами, так і для тата, які кожен з них зобов’язаний використати. Основна мета - можливість суміщати кар’єру з батьківством для обох батьків. Хоча в Україні законодавство теж дозволяє оформлювати декретну відпустку на батька, практика таких випадків доволі поодинока (2% чоловіків скористалось своїм правом на “декрет”). 

Депутат Європарламенту Лічія Ронзуллі на засіданні парламенту

В країнах ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) країни з найбільшим відсотком жіночої зайнятості мають і найвищі показники народжуваності. Якщо для північної та західної Європи середня народжуваність становить 2 дитини, то для сходу Європи цей показник – 1,4 дитини на кожну жінку. 

Іншим вагомим фактором є, так званий, принцип «Family friendly» (дружній до сім’ї) у розвитку міста. Бути батьками не повинно бути складно. Їхати з дитячим візком чи велосипедиком в Європі це не долати 20-сантиметрові перепони у вигляді бордюрів, не тягнути все по сходах, щоб зайти в будівлю і не заморочуватись над питанням де перепелинати дитину.

Координатор кампанії «Місто очима жінок» у м. Житомирі Тетяна Бачинська основними проблемами для молодих батьків називає саме непридатну для візків інфраструктуру та транспорт. Тетяна розповідає, що мами з дитячим візком наштовхуюються на безліч перешкод, а в деяких закладах таким відвідувачам взагалі не раді. 

Магазин тканини «Анжеліка і Султан», м.  Житомир, вул. Перемоги, 3.

Відмінним фактором України є ще й наявність значної кількості фобій пов’язаних з супроводом дитини з батьками під час виконання робочих обов’язків, ділових зустрічей чи професійних справ. «Що скажуть люди» - це взагалі бич для України в багатьох площинах життя.

Канвою для всіх інших факторів є економічна ситуація та соціальна політика держави. Якщо роль першої досить зрозуміла, то під соцполітикою мається на увазі створення тих умов в країні за яких батьки мають варіанти де залишити дитину, як суміщати кар’єру та догляд за малям, створення «Family friendly» інфраструктури в містах.

Робота на місцях

Рис. 2 Демографічні показники. (За даними www.ukrstat.gov.ua)

Безумовно, фактор грошового стимулювання шляхом системи виплат при народженні та по догляду за дитиною, ще тривалий час буде основним інструментом в Україні. 

На думку начальника Управління капітального будівництва Дмитра Болейка, ситуація з безбар`єрністю в Житомирі досить плачевна. Багато місць лишаються «недоступними» для батьків з дітьми. Для довідки варто зазначити, що за даними Управління соцзахисту в Житомирі 10624 дитини до трьох років, яких очевидно возять у візку чи на велосипеді. За словами Дмитра Болейка, його управлінням ініційована реконструкція центральних вулиць міста, а саме ремонт тротуарів по вул. Київська (від Соборної площі до вул. Небесної Сотні), по вул. В. Бердичівській (від Соборної площі до вул. Старий Бульвар), вул. Театральній (від В. Бердичівської до пл. Перемоги). Передбачається, що обов’язково будуть і з’їзди з бордюрів.

Основною проблемою для молодих сімей є житло, - вважає керівник Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Ірина Ковальчук. Це безпосередньо впливає на рішення народження дитини. Якщо молода родина ще наважується на першу дитину, то надалі проблема житлової площі є доволі вагомим аргументом,- пояснює далі пані Ірина.

Графік на рис. 2 демонструє тенденцію до зменшення появи нових сімей.

Також Ірина Ковальчук відзначає проблему нестачі місць у дитячих садочках. Значна частина приміщень, де раніше були садочки, свого часу були продані, а цільове призначення приміщень змінено. Є також такі, що наразі не працюють і перебувають в напівзруйнованому стані. У виконкомі запевняють, що в цьому році будуть виділятись кошти та вжито заходів по відновленню таких дитсадків та збільшенню місць в уже існуючих. На ці зміни сподівається велика частина житомирян, які вже сьогодні стикаються із подібними  проблемами.