Щодня дорогами Житомира користуються сотні тисяч містян і переважна більшість з них пішоходи - найвразливіша когорта учасників дорожнього руху. На один зареєстрований у місті транспортний засіб приходиться приблизно 4 пішоходи.

В той же час, одна з перших нещодавно встановлених в тестовому режимі камер фіксації швидкісного режиму показала -

швидкісного режиму в місті дотримується лиш один з восьми водіїв.

А максимально зафіксоване перевищення було майже в 4 рази - 152 км/год при дозволених 40. І це поблизу школи в зоні дії світлофора та пішохідного переходу... Не дивно, що майже кожного дня стрічка новин рясніє звістками про аварії з причин перевищення швидкостей.

На дорогах міста настала повна анархія та беззаконня. Можна паркуватись як завгодно, можна їхати як завгодно, можна порушувати що завгодно – відповідальності нуль. Доходить до абсурду – водії паркують авто, блокуючи рух трамваїв – а поліція не евакуює такі автомобілі. Хоча законодавство чітко вказує, що блокування руху є чи не єдиною причиною для евакуації.

Контроль дотримання ПДР працівниками поліції практично не ведеться. Одна з причин - критична нестача кадрів. В місті, де колись був найбільший в Україні конкурс до лав нової поліції зараз на зміну виходять 3-4 екіпажі при потребі у 20. Встановлення стаціонарних комплексів контролю швидкості на найбільш аварійнонебезпечних ділянках Житомира поки теж не планується (згідно відповіді Патрульної поліції на звернення міської комісії з безпеки дорожнього руху).

Відповідно, нещодавня трагедія на вул. Покровській, нажаль, не перша і не остання.

Світова практика говорить: зниження швидкості з 60 км/год до 50 зменшує кількість ДТП з загиблими на чверть, а з 50 до 40 - на половину. Кількість ДТП загалом знижується на 10% і 40% відповідно.

Для пішохода зниження швидості є ще більш "необхідним": на швидкості 50 км/год ймовірність загинути складає 80%, на швидкості 30 км/год – знижується до 10%!

Актуальне питання для нашого міста, де шорічно зростає кількість загиблих в ДТП - в 2019 році на 67% по відношенню до попереднього 2018, в 2020 - на 20%. Для прикладу, на дорогах 630 тисячного Гельсінкі за 2019 рік не загинув ні один пішохід.

І питання тут не у встановленні через кожні 100 метрів світлофора. Історія знає безліч випадків коли світлофор не рятував ні пішоходів, ні самих водіїв. Як приклад ефективності світлофору в Житомирі:

Або нещодавнє ДТП якраз на перехресті зі світлофором.

А у створенні дорожньої інфраструктури, в якій перевищити швидкість буде некомфортно і незручно саме для водія.

Минулого року виконком Житомира планував зробити перший такий інфраструктурний крок - звузити на основних вулицях ліву смугу для руху. Але рішення було вІдразу заблоковано ... представниками відділу безпеки дорожнього руху Патрульної поліції, які категорично відмовились погоджувати такі зміни в розмітці. На дворі була вже осінь і це непогодження поліцією могло обернутись відсутністю розмітки ще як мінімум на півроку, до весни. Місто було вимушено здатись. До речі, в переліку тих вулиць була і Покровська.

Що вже й казати за інші «розробки» сучасного світу для зменшення швидкості – шикани, штучне зміна траєкторій руху, введення кругових перехресть, будівництво припіднятих пішохідних переходів і т.п. Всі такі пропозиції відразу категорично заперечуються.

Тому сотні тисяч житомирян змушені щодня в прямому сенсі ризикувати своїм життям доки декілька працівників поліції, що мають дбати саме про безпеку не вилізуть зі своїх автомобілів і почнуть нарешті мислити не як печерні люди, що категорично відкидають будь-які нововведення і думають про свій особистий комфорт за кермом авто, а як свідомі громадяни, які дбають за безпеку всіх учасників дорожнього руху.