Вся Україна зараз на війні, де б ви не були і чим би ви не займалися. І всі з першого дня безупинно скролять новинні стрічки, дивляться фото і відео, читають чужі історії, які іноді можуть надовго вибити з колії, а декого серйозно травмують.

Журналісти, які постійно працюють з різною інформацією, в тому числі про трагічні події, мають щось схоже до імунітету від жахливих новин, яких зараз дуже багато. Не у всіх він однаково міцний, але все ж їм легше це бачити.

Хочу розказати про свій «захист», свідома, що не всім це підійде і що поради психолога набагато кращі, але можливо це комусь допоможе.

Я не дивлюсь і не читаю новини та відео про катування і звірства окупантів, достатньо знати, що таке є, але подробиці можуть «вбити». Якщо ви не збираєте свідчення для покарання злочинців чи не маєте можливості допомогти жертвам цих злочинів, то краще не бачити і не читати. Бо наш мозок дуже полюбляє жахи, особливо візуалізовані, і ці картинки у вас в пам’яті будуть зберігатися роками. Це з мого особистого досвіду, бо я й досі ношу в пам’яті кілька фото знущань з наших полонених в 2014 році.

Зараз багато людей, які стали свідками цих злочинів, ваші рідні, знайомі чи малознайомі можуть вам їх переповідати. Не треба все це приміряти на себе і вмирати кожного разу з усіма померлими, бо цим ви їх не зможете воскресити, а вас «накриє» і позбавить можливості жити нормально, наскільки це зараз можливо. Не треба собі малювати картини цих жахіть, бо – див. вище по візуалізацію. Слухаючи такі розповіді налаштовуйте свій мозок на питання «чим я можу допомогти» і якщо дійсно є можливість допомогти – зробіть це.

Якщо ви маєте родичів чи друзів, які підтримують рашистів, то переконувати їх в чомусь – марна справа і даремна втрата ваших особистих ресурсів, які можна використати для наближення перемоги та збереження себе для подальшого життя, це зараз теж важливо. Хтось правильно сказав, що це адепти «секти путіна», якщо у вас є досвід спілкування з сектантами, то ви розумієте, що пересічна людина їх переконати ні в чому не зможе, але може не слухати і не спілкуватися.

Коли ваші родичі опинилися в окупації, коли втрачений зв’язок, не треба виїдати собі мозок різними припущеннями і придумуванням жахів, бо, знову ж таки, якщо ви не можете допомогти, то просто себе цим потихеньку «вбиваєте». Фільтруйте інформацію, яка надходить з окупованих територій, бо якщо розповідають, що відбирають продукти чи примусово вивозять в росію, це не означає, що такі дії роблять масово, не факт, що це зачепило чи зачепить ваших рідних. Єдине, що в такій ситуації треба робити – чекати на появу зв’язку та на звільнення від окупантів.

Зараз наше найважливіше завдання – вижити, фізично та психологічно. Наші військові роблять свою справу на фронті, допомагайте, чим можете, і вірте в ЗСУ. Щовечора я уявляю, як захисний купол накриває наших хлопців на сході і півдні, щоб вберегти від ворогів, і це допомагає мені засинати. Щоранку я дякую всім, хто зараз нищить ворогів, що у мене є цей ранок і ще один день...