В моєму житті люди з інвалідністю є з дитинства. Коли я ще вчилася в школі мій дід намагався сісти у потяг, який вже відходив, оступився і йому відрізало ногу нижче коліна. Я пам’ятаю його важучий дерев’яний протез, який кріпився купою ременів, і регулярно треба було їздити з села за 130 км у Харків, щоб його міняти.

Але дід навіть з протезом робив все що треба по хазяйству, їздив на мотоциклі (без коляски) і працював поштарем на три села, а потім – сторожем на ставку біля хати: щоденно по кілька разів обходив ставок площею кілька гектарів. Тому для мене люди з протезами – такі ж самі, як й інші, лише деякі речі їм важче зробити, а для дечого треба трохи більше часу. Не треба жахатися, коли ви їх бачите, не треба співчутливо заглядати в очі, не треба принижувати людину. Допомогти можна лише коли вона просить або ви бачите, що вона цього реально потребує, але й в цьому випадку обов'язково спитати, чи можна допомогти.

В мене також є кілька знайомих різного ступеню близькості на візках, і кожен заклад я оцінюю з точки зору зайдуть вони туди чи ні, зможуть комфортно пересуватися, сісти за стіл тощо. В мене навіть є добірка фото житомирських пандусів, які зроблені в стилі «мамо, відчепіться», бо ж є ДБН і пандус має бути, а от чи зможе людина ним скористатися – це вже інше питання. І навіть якщо пандус ок, то ще є двері (іноді подвійні з невеликою відстанню між ними), пороги чи сходи всередині. Нижче - кілька моїх архівних фото та фото з інтернету:

Загалом в Житомирі людям на візках доступні лише великі гіпермаркети – «Глобал», «Метро», «Епіцентр», «Олді», про розважальні заклади взагалі промовчу, а заклади харчування можна на пальцях перерахувати. До речі, коли реконструювали Михайлівську, то багато говорили про доступність, бо ж прибрали бордюри, звісно, це дуже добре, але в жоден (!!) заклад з Михайлівської на візку не заїдеш, бо в них перед входом є сходи або високий поріг, а ще гарні важкі двері, або й не одні. Є й виключення: всередину ресторану «Дім Трибеля» можна потрапити з двору. Якщо ви знаєте інші заклади – напишіть, буду вдячна. І ми зараз не про відкриті майданчики, бо з настанням холодів не дуже на них посидиш. Щодо «можуть на руках занести», то, по-перше – це небезпечно, бо візок можуть не втримати, людина впаде і травмується, а по-друге – це принизливе підкреслення «інакшості».

У порівнянні з тим, що було влітку 2021 року, начебто трохи краще у нас стало з громадським транспортом. Я бачила як це працює в тролейбусі: людина на зупинці показує водію, що вона хоче сісти, водій виходить, ключем відмикає пандус на середніх дверях, відкидає його до тротуару і питає зупинку, де планують вийти, людина заходить і їде на візку туди, куди їй треба.

Зараз багато говорять про те, що велика війна дасть нам багато людей з інвалідністю, і треба зробити для них комфортне середовище. Коли я раніше була за кордоном і бачила, як там все облаштоване для людей з інвалідністю, то ставало сумно. Найбільше людей на візках я бачила в Ізраїлі, і це переважно були бабусі та дідусі 80+, яким просто важко по іншому пересуватися на далекі відстані. Там все продумано і підлаштовано, ніяких порогів і сходів до магазинів чи кафе, двері просто розсуваються, бордюри на зупинках понижені саме так, щоб без проблем зайти в автобус.

Я свідома того, що в нас ще не скоро буде так, але ж… Не хочеться, щоб у нас все робилося від страху покарання за не виконання, хоча я не знаю, чи є зараз штрафи за те, що відсутній пандус, чи за те, що він зроблений на «відчепіться». Можливо, якщо під час будівництва чогось чи відкриття закладу в голові будуть тримати людину на візку, то буде простіше. Взагалі це нормально – робити все зручним саме для людей з інвалідністю, щоб вони не відчували дискомфорт.

І ще розказали специфічну штуку: людині на візку бажано на вулиці пити каву в закритому стаканчику, бо дехто в стакан без кришки може кинути гроші, «допомогти». Це реальна історія, трапилася у нас на Михайлівській. Навіть якщо дівчина гарно вдягнена, має свіжий макіяж і манікюр та кілька золотих ланцюжків на шиї, добросердечні громадяни можуть так зреагувати на візок. Сподіваюсь, з військовими ще таких випадків не було.

Не треба принижувати людей, краще зробити їм комфортне життя, наскільки це зараз можливо…