Перед нами дві фотографії Михайлівської вулиці, зняті в тому самому ракурсі і з одного місця. Верхня фотографія на старій поштовій листівці, ймовірно, самого початку ХХ століття, оскільки ми бачимо на вулиці стовпи електричного освітлення, встановлені наприкінці 1899 року . Нижня фотографія моя, знята через 60 років у 1961-му. На верхній фотографії це ліва сторона закінчення вулиці, а на нижній — вже права сторона початку вулиці, оскільки 1957 року будинки на Михайлівській перенумерували у зворотному напрямку.

Перший праворуч двоповерховий будинок у стилі модернізованого бароко збудувало у 1900 році "Житомiрське Товариство Взаємного Кредиту" . Це була не лише контора Товариства, а й його прибутковий будинок. Перший поверх майже повністю був відданий закладам торгівлі – невеликим приватним магазинчикам. На другому поверсі Товариство здавало в оренду кімнати двом навчальним закладам: класам Житомирського артистичного товариства та музичним класам Житомирського відділення Російського імператорського музичного товариства. Головним у будівлі був чудовий концертний зал на другому поверсі, який зберігся дотепер. Перед Другою світовою війною на першому поверсі націоналізовані магазини об'єднали між собою спільним проходом, утворивши перший у місті універмаг. Під час визволення Житомира будівля сильно постраждала від пожежі. Погорів і примикавший до нього з боку Великої Бердичівської вулиці двоповерховий будинок, збудований у 1891 купцем Олексієм Юхимовичем Журавльовим. Реконструювали ці два будинки із надбудовою ще одного поверху за проектом головного архітектора міста Семена Мойсейовича Енгельмана. Після реконструкції, що завершилася 21 лютого 1959 року, вони стали однією будівлею, де знаходиться Житомирська міська рада.

Впритул до нього на верхній фотографії бачимо два двоповерхові і один триповерховий будинок. Не пізніше 1905 знесуть ці двоповерхові будинки і замість них продовжать триповерховий. Вийшла гарна велика будівля. Його архітектурний вигляд прикрасили шість балконів на цегляних кронштейнах. Тут розмістився першокласний готель з назвою "Венецiя" . У Пам'ятній книзі Волинської губернії на 1906 є реклама цього готелю. У цьому ж будинку знаходилася "Житомирська Повітова Земська Управа" , а при ній у роки Першої світової війни "Житомирський міський і повітовий Комітет з надання швидкої допомоги бідним сім'ям запасних, покликаних на дійсну службу". За більшовиків тут розташувався Житомирський окружком КП(б)У. Пам'ятаю, що за радянських часів на першому поверсі була велика перукарня з чоловічим, дамським та дитячим залами. Тепер тут Центр надання адміністративних послуг Житомирської міськради, два кафе, магазин та Лото маркет. На задньому плані фотографій приваблює красою триповерховий цегляний будинок у неоготичному стилі з елементами еклектики. Збудувала його купецька родина Трібелль – власники фабрики лайкових рукавичок.

Минуло ще 60 років. Майже все, як і тепер . Ось тільки ... на фасадах зникли майже всі гарні балкони .