Це було роздоріжжя двох стародавніх доріг. Одна з них вела із Житомирського замку через Вільськ до містечка Черняхів, а інша до приміського села Барашівка. Тут на початку ХІХ століття була міська межа. При виїзді на роздоріжжя з Черняхівської вулиці (так тоді називалася нинішня вулиця Старовільська) стояв шлагбаум і маленька поштова станція з будкою вартового. У середині XIX століття під час прокладання Брест-Литовського поштового тракту до цієї розвилки вийшла ще одна вулиця "Шосейна", утворивши на стику невелий безіменний майдан.
На майдан виходив маленький і вузький Глухий провулок, у якому в сім'ї повітового судді жив у дитинстві майбутній видатний письменник Володимир Галактіонович Короленко. У книзі "Історія мого сучасника" він згадував: «Той будинок, в якому, здавалося мені, ми жили "завжди", був розташований у вузькому провулку, що вибігав на невелику площу. До неї сходилося кілька вулиць; дві з них вели на цвинтарі. Одна з цих останніх називалася "Шосе"». Вулиця Шосе (точніше Шосейна) – це і є нинішня вулиця Перемоги.
На фотографії 1970-х років відображено одноповерховий будинок з аптекою та магазином на розі нинішніх вулиць Перемоги (тоді Карла Лібкнехта) та Короленка. Безіменний майдан тепер розширений і з 1990 року називається майданом Короленка.

Фото 1970-х років невідомого автора.
Джерело: з колекції Олександра Давидова.