Проект Преображенського собору у Житомирі розробив академік архітектури Карл Карлович Рахау та професор архітектури Ернест Іванович Жибер за участю відомого петербурзького архітектора Володимира Шаламова. Шаламов вів також авторський нагляд за будівництвом. Імовірно на його прохання в ті роки було зроблено кілька фотографій, які тепер зберігаються в Державному музеї історії Санкт-Петербурга, в тому числі і ця, наклеєна на паспарту. Внизу підпис:«Освященіе колоколовъ Житомирскаго Собора 26 Сентября 1870 г».

Головний дзвін важив 515 пудів та 8 фунтів (8 тонн 449 кг), а всі дев'ять дзвонів з язиками важили 1017 пудів. Їхній дзвін був чути на відстані до двадцяти кілометрів. Ці дзвони не збереглися. Їх скинули більшовики на початку 1930-х років. Тепер новий головний дзвін важить 46 пудів (близько 750 кг).

У XIX столітті в Російській імперії було близько 20 дзвонових заводів. Вони розташовувалися у великих містах. З книги А.Б. Братчикова "Волынскій кафедральный соборъ", виданої у Житомирі у 1874 році, відомо, що виливкою та доставкою дзвонів для собору займався московський купець Фінляндський. Тому можна припустити, що їх виготовили у Москві.

Заводом Фінляндського було вилито серію великих дзвонів для соборних храмів України, зокрема для Володимирського собору в Києві та великої дзвіниці Київо-Печерської Лаври.

Світлина 1870 року.

Джерело: із публікації В'ячеслава Бистрицького