Депутатів обирають для того, щоб вони представляли інтереси громади. Депутати – це слуги народу, які повинні дослухатись до нього. Ідеально, чи не так? Проте, що ми маємо насправді? Реальність довела, що ті, хто обрані громадою, з нею діалог, як правило, не ведуть. Спілкуються, в основному, через шалено дорогі засоби масової інформації, в кращому випадку - через особистого помічника. Таке спілкування є не діалогом, а монологами сторін. Депутат звітує – громада буцімто слухає, громада висловлює свої проблеми – депутат буцімто ними переймається. Громада - велика, депутат - один, всіх проблем громади не вирішити, тому депутат зупиняється на вирішенні своїх особистих проблем У таких випадках за вирішення своїх проблем намагається взятися сама громада.

Так все і сталося під час останньої (квітневої 2013 року) сесії Житомирської обласної ради. Люди, стомлені невиконаними обіцянками та безкарною бездіяльністю тих, кому довірили свої долі, взяли штурмом обласну раду та домоглися відміни дозволу на розробку титанових руд на Житомирщині. Мітингувальники порушили закон, мітингувальники пошкодили майно обласної ради, але осуджувати їх не варто, оскільки вони не бачили іншого виходу, окрім, як скористатись правом на протест, окрім, як силою змусити владу почути себе і захистити права громади.

Держава не змогла забезпечити систему охорони прав людини силою закону, тому люди були змушені вдатися до протесту як до останнього засобу проти того, що влада їх розглядає, насамперед, тільки як джерело доходів. Це вказує на неефективність системи влади, на зневіру громадян до влади, на недієвість контракту між владою і народом, в якого виникає бажання переукласти контракт. Один з законних способів переобрання влади ґрунтується на праві народу відкликати чинну владу. Але на жаль відсутні конкретні механізми його реалізації, тому народу залишається протестувати. Таким чином, люди стають заручниками системи і змушені використовувати протест, мирне повстання як доступний засіб для притягнення до відповідальності владних представників громади.

Як бачимо, постійний наступ влади на права громадян все більше підштовхує українців до протесту. Мирний протест часто залишається єдиним способом впливу на владу. Люди виходять на вулиці вимагати кращого життя для себе і своїх родин, відстоювати справедливі зарплатні, пенсії, а також право на гідне життя.

Громада, щоб продовжити своє існування, змушена захищатись та намагається достукатись до владних кабінетів, щоб там почули ЇЇ голос. Відстоювати свої права чи то в магазині, чи перед чиновником необхідно, але слід пам’ятати також про те, що наша свобода та наші права закінчуються рівно там, де розпочинаються права інших.