В ексклюзивному інтерв’ю науковий працівник Житомирського краєзнавчого музею Микола Весельський розповів багато що цікавого з життя пташиного світу нашого регіону.
– Чому саме ви обрали птахів, як довго їх вивчаєте?
– Приблизно з 7 класу, тобто вже більше 20 років. А обумовилося моє захоплення, що стало професією, переважно місцевістю, де я народився. Це мальовничий лісовий Ємільчинський район. Дуже добре пам’ятаю, як намагався розгадати першу у своїй практиці загадку пташиного світу: метушню у гніздовій колонії горобинників. Вони зустріли мене, непроханого гостя, прицільним бомбардуванням своїм послідом, від якого довелося довго вимиватись. Але я засвоїв перший практичний урок: природа не терпить нахабного втручання. Думаю, це навчило мене задовольняти допитливість і одночасно бути «поза увагою» в живій природі, проте залишатися небезстороннім спостерігачем. Відтоді пройшло чимало часу. Закінчив школу, отримав вищу освіту в Житомирському університеті ім. І. Франка (природничий факультет), тепер маю певні досягнення в орнітологічній науці.
– Які, наприклад?
– Ну, знаєте, далеко не все відкрите та досліджене мною буде цікаво для читацького загалу. Тому говоритиму про відоме, на перший погляд, усім. Наприклад, спів пернатих. Відомо, що щебетання багатьох пташок зачаровує людей. А для самих пернатих спів несе багато життєво необхідної інформації. Коли насвистується якась мелодія – це може бути попередженням для інших птахів у зграї, що неподалік знаходиться хижак. Словом, птахи за допомогою пісні передають набагато більше інформації, ніж ми можемо собі уявити. Чимало голосистих змінює різні складові пісні, як наприклад, невловимі акустичні властивості, інтервал між нотами, та інші речі, які ми не можемо почути. Деякі відхилення від «стандартного» звучання можуть нести інформацію про те, наскільки хижак є небезпечним, літає він чи ні, і навіть де знаходиться. Іншими
словами, спів для птахів - питання життя і смерті. А на продовження зазначу, що протягом двох десятиліть я навчився відрізняти мелодії близько 300 видів птахів, тобто усіх, що мешкають у нашому регіоні. Розвивається ж це уміння різними шляхами, серед яких головними є прослуховування записів співу, ведення щоденника, ну і експедиції на природу. Тому дуже часто практикую виїзди в недоторканну лісову місцевість, насамперед у Поліський заповідник. І саме така робота, на природі, дає найбільший результат і приносить неабияке задоволення.
Уявляєте, літня ніч у старому лісі. Звідусіль доносяться таємничі звуки, від яких часом стає моторошно. Встаєш десь о 3 годині. «Озброївшись» біноклем, фотоапаратом, штангель-циркулем і компасом, виходиш на «полювання». І ось ти на маршруті. Ідеш, уважно вслухаєшся, пеленгуєш. На карті фіксуються точки можливого гніздування. Коли світає, шукаєш ці місця, аби поспостерігати за птахом.
– Птахи Житомирщини – маловідома тема для загалу. Цікаво, скільки видів пернатих зараз мешкає в нашому регіоні?
– Як не дивно, але до сьогодні повної інвентаризації видового складу не проведено. Проте попередні дослідження дають підставу стверджувати, що пташиний світ Житомирщини представлений близько 300-ма різновидами. За останні 20-30 років близько 3 десятків зникло. Найбільші втрати спостерігаються серед хижих птахів, 90% яких занесено до «Червоної книги». Повністю зник найбільший птах Житомирщини – беркут, розмах крил якого – 2,5 метри, вага до чотирьох кілограмів. Останній раз я бачив беркута в 1996 році. Якось привезли в музей застрілену самку, яка була окільцьована в Гельсінкі. Прожила вона всього 9 місяців. Рано стала на крило, залишила гніздо, і прилетіла в ліси Полісся. Аби втамувати голод, вона впіймала зайця, але не змогла злетіти з ним. Тут-то наші браконьєри самку й «накрили». Але головним ворогом орлиноподібних є навіть не людина з рушницею, а, людина з бензопилою та сокирою. Інтенсивна вирубка лісів призвела до зникнення доволі специфічного середовища існування птахів.
Адже орлиноподібні «будують» свої гнізда на високих старих деревах, котрі в той же час є найбільшою товарною продукцією для лісівників. Їх першими пускають під вирубку. Словом, гонка за грішми призводить до зникнення птахів. Із числа соколоподібних більш-менш нормально пристосувалися до «ринкових» умов 2-3 види, серед яких виділяється канюк звичайний, який відкладає 5-6 яєць і має короткий репродуктивний період. Це дуже важливо, бо окремі хижі птахи відкладають всього одне яйце, а репродуктивний період настає аж через 10 років!
– Ви сказали, що пташиний світ нашого регіону за кілька десятиліть скоротився на 30 видів. Одна причина – надмірні вирубки лісів. А чи можна припустити, що пернатих із Житомирщини розганяє чорнобильське лихо (радіація)?
– Ви задали правильне питання, яке, на жаль, ще не вивчено. Хоч однозначно – радіація впливає і на людину, і на птахів. Дехто робить вже поспішні припущення, наводячи приклади мутації у пернатих. Але ж вони (мутації) були і до катастрофи. Особисто мені дуже часто і раніше траплялися граки з нетиповим дзьобом. Так що якісь кардинальні висновки робити рано.
Микола Весельський
Птахи Житомирщини 
Федір Підкопитний
