Кандидат сільськогосподарських наук доцент Житомирського національного агроекологічного університету Володимир Зінченко першим в Україні почав вирощувати дивовижну траву - міскантус-гігантеус, який має неабияку енергетичну цінність.
Про це науковець розповідає в інтер’ю нашому кореспонденту.
- Цікаво, як Ви прийшли до цієї маловідомої культури?
- Справа в тому, що в кінці 1980-х я почав інтенсивно вивчати можливості вирощування рослин шляхом блокування радіонуклідів в їх біомасу. Зав’язалась продуктивна співпраця з колегами з Росії, Німеччини та Польщі. І якраз це підштовхнуло мене до цієї культури. Якось один професор Варшавського університету під час конференції в Польщі підказав мені: «А чому б тобі, Володимире, не зайнятися міскантусом!». Це було сприйнято мною без особливого ентузіазму, аргументом чого став той факт, що газ коштував тоді для України всього 50 доларів США, що проти теперішніх 300 доларів є просто символічно. Проте польський колега наполіг: « Така ціна - далеко не вічна, пройде кілька років - побачиш». І що ? Час показав, що поляк дивився як у воду. Тепер ми хіба що з ностальгією згадуємо про ціну у 50 «зелених». Що ж стосується пропозиції, то я її нарешті прийняв. В 2004р. отримав у Варшавському університеті кореневища міскантуса, і висадив їх на двох дослідних ділянках: в Ботанічному саду нашого університету та на полі під селом Бехи Коростенського району. Останню ділянку обрав для того, аби перевірити культуру на радіоактивно забрудненому ґрунті. Відтоді пройшло шість років. Гіганту продемонстрував на що здатний: вже на третій рік він сягнув у висоту на 4 метри… Словом, експеримент показав, що ця культура відмінно приживається та росте у нашій кліматичній зоні.
- Опишіть детальніше диво - культуру. - Насамперед зазначу, що міскантус - це фактично багаторічна трава (батьківщина - Південно-Східна Азія), тільки гігантська, яку потрібно раз висадити, і все на цьому. Років 20 тому рослина потрапила в Європу, і одразу здобула собі високу репутацію. Так, англійці називають міскантус культурою «відкрити і закрити ворота». Після висадки кореневищ гігантеус може рости на одному місці не менше 20 років. Ви просто виходите на поле, збираєте його, тюкуєте, а потім « закриваєте ворота» на наступні 12 місяців, не несучи витрат на вирощування. Скажіть, з якою іншою культурою таке можливе? Тепер про головне. Енергетична вартість спалювання біомаси міскантуса прирівнюється до деревини - на рівні 17 мегаджоулів. У мазута, кам'яного та бурого вугілля цей показник, звісно, вищий, але ж названі ресурси щорічно не виростають, як міскантус! Урожайність гігантської культури - 25 т сухої маси з одного гектара. Що це означає? А те, що з 25т можна виробити стільки енергії, скільки з 12 т вугілля. Проте, щоб нагрітись ним, треба його купити, тобто, викласти більше 1 тисячі доларів. Характерна і невибагливість рослини до якості ґрунту. Завдяки розгалуженій кореневій системі, її можна вирощувати на малородючих землях. Уявіть собі кореневу систему, яка досягає 2,5 метра в глибину! Саме завдяки цьому міскантус легко споживає поживні речовини і воду, що дає можливість вирощувати його практично де завгодно.
– А як гігантеус, азіатська рослина, переносить українські зими, котрі часом бувають надто морозними?
– Втрати від морозу можуть бути у перших два роки. А потім культура, не дивлячись на своє азіатське походження, спокійно переносить температуру мінус 20 градусів, навіть без снігового покриву. Тобто, рослина є доволі морозостійкою. В продовження ж зазначу, що з огляду на багатобічність вирощування, гігантеус вимагає хіба що старанного приготування ґрунту перед посадкою та боротьби з бур’янами. - Коли найкраще збирати культуру, і чим? - Десь у лютому: тоді вона містить найменше вологи, що полегшує збір (проводиться звичайними комбайнами) та зберігання. Після збирання стебла подрібнюють на 10-15см. та пресують в тюки. Подальший шлях – ще одне подрібнення, пресування в брикети, і застосування як паливо в звичайних котлах. Ну, хоча б тих, що випускає Житомирський завод «GRIGER». Крім того, біомаса міскантуса може бути високоякісною сировиною для іншої продукції: будівельних матеріалів , упаковок та технічного паперу, виробів сільськогосподарського призначення тощо.
- Порівняйте міскантус і звичайну деревину, якою поки що багата Житомирщина. Можливо, нам краще і далі ліс пиляти та переробляти його у брикети?
- Можна й пиляти, але, розумієте, ліс потрібно вирощувати щонайменше 80 років. Гігантеус - трава: рік пройшов, і коси. Порівнюємо далі. З одного гектара лісу біомасу можна взяти десь через 80 років, вихід її – 400 т. А ось з одного гектара міскантуса вона (біомаса) виходить через рік. Обсяг - 25т. Через 10 років відповідно – 250 т., через 100р .- 2500 тис. т. Тобто, продуктивність гігантеуса вища щонайменше у чотири рази!
- З теорією зрозуміло, а практика?
- Комерційних проектів в Україні поки що не існує. Чому? Головна причина - надто великий термін, необхідний для того, щоб окупились видатки на вирощування культури: тільки один гектар міскантуса обходиться більше 30 тис. грн., куди входить переважно вартість кореневищ. А прибутків треба чекати сім років. Вітчизняні ж бізнесмени стільки не чекають. Правда, зацікавленість азіатською травою рік від року зростає. Безпосередньо в Житомирі інтерес до нової рослини проявило об’єднання «Екобіотех» та ряд приватних підприємців. 
На фото: Володимир Зінченко на фоні «гігантської» культури
Федір Підкопитний
